Ігарка
Іґа́рка — місто (з 1931) районного підпорядкування в Туруханському районі Красноярського краю Росії. Населення — 5,346 осіб (2014).[2] Місто розташоване на березі Ігарської протоки Єнісею (від гирла річки до Іґарки 685 км), за 1,360 км на північ від Красноярська по прямій (відстань по Єнісею — 1,740 км). Знаходиться за 163 км північніше полярного кола, у зоні поширення вічної мерзлоти. На терені міста розташовано порт, доступний для морських суден з Єнісейської затоки, є також Аеропорт Ігарка, який використовують для перевезення вантажів і робочих вахт на нафтові родовища. Ігарка як морський порт працює з 1928 року. За 130 км на північний захід від Ігарки знаходиться й активно розробляється Ванкорське нафтогазове родовище, яке в серпні 2009 року дало промислову нафту. За 80 км на північний схід від Ігарки розташована Усть-Хантайська ГЕС, за 90 км на південний схід — Курейська ГЕС. Планується будівництво Нижньо-Курейської ГЕС. Історичний нарисЗгідно з однією з версій, свою назву місто отримало за ім’ям протоки, на якій розташоване. Протока, своєю чергою, названа за ім’ям місцевого рибалки Єгора Ширяєва, ім'я якого місцеві мешканці перетворили з «Єгорки» в «Ігарка». Однак, факт існування людини з подібним ім'ям не зафіксовано в жодному з історичних документів. Згідно з іншою версією, яку вперше висловив краєзнавець Адольф Вахмістрів, назву спершу дали річці Іґарка, лівій притоці річки Єнісей. Походження назви річки, можливо, від мови зниклих корінних народів, споріднених сучасним кетами. Згідно з дослідженнями А. В. Вахмістрова, річку Іґарку був наніс уперше на мапу Петро Чичагов у 1725 р.[3] Ігарську протоку вперше описали та нанесли на мапу в ході Великої північної експедиції в 1740 р. Федір Мінін і Харитон Лаптєв.
Клімат
Примітні пам’ятки містаДив. такожРесурси Інтернету
Примітки
|