Ілі-Казахська автономна область

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Ілі-Казахська автономна область
кит. 伊犁哈萨克自治州 каз. ىله قازاق اۆتونوميالى وبلىسى уйг. ئىلى قازاق ئاپتونوم ئوبلاستى
Адм. центр	Кульджа
Країна	КНР
Регіон	Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Номерний знак	新D、新F、新G、新H
Населення
- повне	2 848 393 осіб (2020)[1]
Площа
- повна	269 101,18 км²
Часовий пояс	UTC+8
Дата заснування	1954
Вебсайт	xjyl.gov.cn
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілі-Казахська автономна область

Ілі-Казахська автономна область (також автономна префектура; каз. ىله قازاق اۆتونومىيالى وبلىسى / Ile Qazaq avtonomııalyq oblysy; кит. трад. 伊犁哈薩克自治州, піньїнь: Yīlí Hāsàkè zìzhìzhōu), — автономна область, розташована на півночі Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР.

Після повного розгрому в 1757 році Джунгарського ханства китайським імператором династії Цін Айсін Ґьоро на цих землях в 1761 році була утворена провінція Сіньцзян (Нові землі). Але в заплаві річки Ілі споконвіку кочували казахи Середнього жуза, котрі, щоб позбавитися від гніту джунгар, прийняли підданство Росії ще в 1740 році. Лише через 100 років територіальні стосунки між Китаєм і Росією врегулював Чугучацький протокол 1864 року, що дозволяв казахським племенам, як і раніше кочувати на цих землях. Але за Лівадійським договором 1879 року Ілійський район, відрізаний хребтами Тянь-Шаня від решти Сіньцзяна, все ж офіційно відійшов до Китаю. Казахам, що не бажають залишатися в Китаї, було запропоновано відкочовувати на російську сторону. Але багато родів залишилися на своїх звичних пасовищах.

У 1916 році сотні тисяч казахів утекли з імперської Росії сюди, рятуючись від примусових окопних робіт і репресій. У роки громадянської війни сюди вирушали з білогвардійцями і багаті казахські аули. У тридцяті роки ще сотні тисяч казахів утекли сюди вже з Радянського Союзу, рятуючись від голоду і політики утисків комуністичного режиму відносно корінного населення, яку проводив Філіп Голощокін, перший секретар Казкрайкома ВКП(б). У 1954 році урядом КНР, враховуючи склад населення, у регіоні була створена Ілі-Казахська автономна область (ІКАО) з центром в Кульджа (Інін). У 1962 році історія повторилася, але у зворотну сторону. Десятки тисяч казахів повернулися з Китаю, протестуючи проти політики загальної китаїзації населення. В наш час^[коли?] ІКАО СУАР КНР і незалежний Казахстан підтримують дружні взаємини.

• Головне місто: Кульджа

Власне префектура поділяється на 3 міста і 8 повітів (один з них є автономним), але їй також підпорядковані префектури Алтай і Тачен:

Карта
① Хочен ② Їнін Нілка Чапчал-Сибо ③ Кюнес Чжаосу Текес ④ ① Хоргос ② Кульджа ③ Токкузтара ④ Куйтун
Статус	Назва	Оригінал	Населення (2010)
Місто	Кульджа	伊宁市	515 082
Місто	Куйтун	奎屯市	166 261
Місто	Хоргос	霍尔果斯市	56 669
Повіт	Їнін	伊宁县	372 590
Повіт	Кюнес	新源县	282 718
Повіт	Нілка	尼勒克县	157 743
Повіт	Текес	特克斯县	142 718
Повіт	Токкузтара	巩留县	164 860
Повіт	Хочен	霍城县	173 641
Повіт	Чжаосу	昭苏县	148 187
Автономний повіт	Чапчал-Сибо	察布查尔锡伯自治县	171 383

• Казахи: 25,4 %
• Китайці (ханьці): 45,2 %
• Уйгури: 15,9 %
• Дунгани: 8,3 %
• Монголи: 1,69 %
• Сибо: 0,83 %

• citypopulation.de (англ.)