|
Історія сучасної ГреціїІсторія сучасної Греції — період історії Греції, який умовно бере відлік від початку грецької національно-визвольної боротьби проти османського панування 1821—1829 років та триває і нині. Грецька революціяДруга світова війна На початку Другої світової війни грецький уряд оголосив про свій нейтралітет. 28 жовтня 1940 року фашистська Італія пред'явила Греції ультиматум, в якому вимагала вільного допуску італійських військ на грецьку територію і поступки ряду важливих стратегічних пунктів і морських баз. Формальним приводом до військової кампанії, яка потім носила назву Італо-Грецька війна стало «опікування» італійською адміністрацією албанськими справами. Оскільки ще задовго до цих років на міжкордонні Албанії та Греції відбувалися суперечки через одну етнічну групу, що носила наймення чами — це були колишні вихідці з Албанії, які, асимілюючись в середовищі середньовічного Епіру, створили певний суб-етнос, близький як до албанців так й до греків. Тому ця етнічна група часто ставала «розмінною монетою» в албано-грецьких стосунках (якщо албанці визнавали їх за суб-етнос, то греки навіть не хотіли чути їх етнічні прохання), цього разу проблемами цього етносу (так званою Чамерією) скористалися італійці, які під формальним приводом захисту етнічно близьких до албанців територій/народів — ввели свої війська на північному сході Греції (де компактно мешкала ця етнічна група) Втім Іоанніс Метаксас рішуче відкинув ультиматум Муссоліні, усвідомлюючи, що наражає країну на напад фашистів. У той же день італійські війська вдерлися на територію Греції, але внаслідок оперативним та рішучим діям греків це вторгнення вдалося стримати, а пізнішим контрнаступом відкинути італійців за межі країни і з тих пір, з 1942 року, країна святкувала 28 жовтня як загальнонаціональне свято — День Охі. Режим полковників
Третя республікаПісля повалення військової хунти 19 червня 1975 року було прийнято нову Конституцію Греції, в країну з Парижа повернувся попередній прем'єр-міністр Константінос Караманліс, а за результатами всенародного референдуму монархію було скасовано. Парламент Греції обрав Президентом Греції Константіноса Цацоса, і Греція врешті стала парламентською республікою. На противагу Новій демократії Караманліса Андреас Папандреу заснував ПАСОК, ці партії і нині залишаються найпотужнішими в країні. У травні 1980 року прем'єр-міністр Константінос Караманліс змінив Цасова на посту Президента країни, новим прем'єр-міністром був обраний Георгіос Ралліс. 1 січня 1981 року Греція стала 10-м членом Європейського співтовариства (нині Європейський Союз)[1]. На парламентських виборах, що відбулися 18 жовтня 1981 року, Греція вперше надала перевагу соціалістам, віддавши більшість голосів за Всегрецький соціалістичний рух (ПАСОК), очолюваний Андреасос Папандреу. ПАСОК здлобув 172 з 300 місць у парламенті, сформувавши згодом уряд. 29 березня 1985 року прем'єр-міністр Папандреу відмовився підтримати президента Караманліса на другий термін, новим президентом став суддя Верховного Суду Христос Сардзетакіс. 1989 року парламентські вибори у Греції відбулись двічі, двічі була сформована слабка коаліція. Вже 8 квітня 1990 року відбулись нові вибори, на яких перемогла Нова демократія на чолі із Константіносом Міцотакісом, що отримала 150 місць у парламенті. Втім розкол між Міцотакісом і його міністром закордонних справ Антонісом Самарасом у 1992 році призвів до відставки Самараса і в кінцевому підсумку падіння уряду Нової демократії. На нових виборах у вересні 1993 року, Андреас Папандреу повернувся до влади. 17 січня 1996 після тривалої хвороби, Папандреу пішов у відставку і був замінений на посту прем'єр-міністра колишнім міністром торгівлі і промисловості Костасом Сімітісом. Впродовж кількох днів новий прем'єр-міністр мав подолати греко-турецьку кризу, що розгорнулась навколо острова Іміа. Вдала політика Сімітіса допомогла йому бути переобраним на виборах 1996 і 2000 роках. У 2004 році Сімітіс пішов у відставку, його наступником на посаді лідера ПАСОК Георгіос Папандреу молодший.[2] На виборах у березні 2004 року ПАСОК зазнала поразки від Нової демократії, очолюваної Костасом Караманлісом, племінником колишнього президента. Уряд призначив дострокові вибори у вересні 2007 року, за результатами яких Нова демократія знову була партією більшості в парламенті. 2 вересня 2009 року Костас Караманліс звернувся із запитом до Президента Каролоса Папульяса розпустити парламент. Грецький парламент був розпущений, нові парламентські вибори, призначені на 4 жовтня 2009 року,[3] принесли перемогу ПАСОК.
На спеціальному засіданні грецького парламенту 3 лютого 2010 року Каролоса Папульяса переобрали президентом країни на другий п'ятирічний термін. «За» проголосували 266 депутатів від правлячої партії «Всегрецький соціалістичний рух», головної опозиційної партії «Нова демократія» і правої націоналістичної партії ЛАОС[4]. 32 парламентарії від Компартії і Коаліції радикальних лівих сил Греції утрималися. Папульяс був єдиним кандидатом на посаду президента[5][6]. Важким випробування для уряду Йоргоса Папандреу стала боргова криза 2010 року. Задля порятунку економіки та в обмін на фінансову допомогу ЄС та МВФ уряд прийняв програму жорсткої економії, що викликало хвилю страйків та масових акцій протесту. В результаті зіткнень з поліцією постраждали десятки мітингуючих, останні ж закидували поліцейських пляшками із запальною сумішшю та камінням. 5 травня 2010 року протест переріс у масові заворушення, в багатьох грецьких містах протестуючі вдались до вандалізму, в Афінах внаслідок підпалу загинули 3 особи[7]. Див. такожПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||
