Айвазовський Іван Костянтинович

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський або Гайвазовський
Հովհաննես Այվազյան
Автопортрет,1874
При народженні	вірм. Հովհաննես Այվազյան
Народження	17 (29) липня 1817[1]  Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія[2][1][3]
Смерть	19 квітня (2 травня) 1900[4][3][…] (82 роки)
	Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія[2][1][3]
Поховання	Сурб Саркіс (Феодосія)[1]
Національність	вірменин
Країна	Російська імперія
Жанр	художник-мариніст
Навчання	Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі (1833)[1] і Петербурзька академія мистецтв (1837)[1]
Діяльність	художник, візуальний митець, колекціонер мистецтва
Напрямок	романтизм
Вчитель	Воробйов Максим Никифоровичd[1]
Відомі учні	Куїнджі Архип Іванович
Працівник	Російський імператорський флот
Член	Петербурзька академія мистецтв[1], Римська академія витончених мистецтв[1], Флорентійська академія мистецтв[1], Державна академія образотворчих мистецтв Штутгартаd[1], Королівська академія образотворчих мистецтвd[1], Російське географічне товариство[1] і Академія витончених мистецтвd
Твори	Дев'ятий вал, Бриг «Меркурій», атакований двома турецькими кораблямиd і Ніч на острові Родосd
Діти	Q110366109?
Брати, сестри	Айвазовський Гаврило[1]
Роботи в колекції	Естонський художній музей, Фінська національна галерея, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен[6], Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна, Феодосійська національна картинна галерея імені Івана Айвазовського, Museum «Rescued Art Values»d, Tyumen Regional Museum of Fine Artsd, Павловськ, Національний художній музей Білорусі, Російський музей, Третьяковська галерея, Центральний військово-морський музейd, Національна галерея Вірменії, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей у Варшаві, Ермітаж, Королівський замок на Вавелі, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, National Pushkin Museumd, Східно-Словацька галерея, Смоленський художній музей, Brest’s Museum of Fine Artsd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Національна художня галерея, Художній музей, Історико-художній музей (Серпухов), Самарський обласний художній музей, Музей Сакіпа Сабанчі, Національний музей «Київська картинна галерея», Одеський національний художній музей, Державний музей образотворчих мистецтв Республіки Татарстан, Rybinsk Museum-Preserved, Донецький обласний художній музей, Латвійський національний художній музей, Чуваський державний художній музей, Vyatskiy Art Museumd, Нижньогородський державний художній музейd, Харківський художній музей, Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Museum of history of religiond, Тверська картинна галерея, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв, Галерея Уффіці, Калузький музей образотворчих мистецтв, Дагестанський музей витончених мистецтв імені П. Гамзатовоїd, Музей білоруського Полісся, Башкирський державний художній музей імені М. В. Нестерова, Національна галерея, Галерея мистецтв Коркоран, Музей Галуста Гюльбенкяна і Lahti Art Museumd
Нагороди
Айвазовський Іван Костянтинович у Вікісховищі

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян, 17 (29) липня 1817(18170729), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія, тепер Україна) — український художник-мариніст і баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Габріела Айвазовського.

Окрім морської тематики, працював і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного^[pl] та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6 000 різних творів (картин, акварелей, малюнків)^[7]. Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад 60 років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у понад 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними^[8].

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор, почесний член Імператорської академії мистецтв, академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського, «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі»^[9].

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася до Криму з Галичини в 1812 році, куди його предки потрапили із Західної Вірменії, яка належала Османській імперії. Сім'я жила бідно, і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці та співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці та папір, а потім показав малюнки градоначальнику Казначеєву Олександру Івановичу. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка із собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

Першим його учителем малювання був художник із німецьких колоністів Йоганн Людвіґ Ґросс^[10]. Упродовж 1833—1837 років навчався у Петербурзькій Академії мистецтв (у пейзажному класі Максима Воробйова^[ru], у запрошеного з Франції художника морських видів Філіппа Таннера^[fr] та у класі батального живопису Олександра Зауервейда^[ru]). Вплив на творчість Айвазовського мав також Карл Брюллов^[7].

1840 року Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 року на запрошення султана Османської імперії побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще 8 разів з 1845 до 1890 року, писав полотна на замовлення султанів. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення назавжди оселився у кримській Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки. Грошові надходження, виручені від продажу картин, передав місту для проведення у Феодосію питної води, будівництва залізниці та порту, заснував у місті художнє училище, археологічний музей, багато передавав на добродійні цілі, а у 1880 році заснував картинну галерею, яка наразі названа на його честь. З 1844 року — академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 року — її почесний член. З 1894 року — член Товариства південноросійських художників в Одесі^[11].

Мав власний маєток «Шах-мамай», про який відомо з листа А. П. Чехова до своєї сестри:

Вчора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьорий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м'які і подає їх по-генеральськи. Недалекий, втім натура складна і гідна уваги. У собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений з молодою і дуже красивою жінкою, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом із Глінкою «Руслана і Людмилу». Товаришував із Пушкіним, але його твори не читав. У своєму житті не прочитав ні однієї книжки. Коли йому пропонують прочитати, він говорить «Навіщо мені читати, якщо в мене є власна думка?». Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії.

— А. П. Чехов; лист М. П. Чеховій, 1888, Феодосія

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

Ранні твори, такі як «Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850) та ін., написані Айвазовським під впливом романтизму.

Пізніше у творчості художника з'явилися реалістичні мотиви: «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).

Деякі полотна присвятив перебуванню Олександра Пушкіна на берегах Чорного моря.

З 1994 року на аукціонах було продано роботи Айвазовського на суму кілька мільйонів доларів. Міжнародний авторитет творчості Айвазовського росте і далі, так 14 червня 2007 року на англійському аукціоні було продано полотно Айвазовського за 2 млн 710 тисяч фунтів — найбільша ціна, що коли-небудь була сплачена за його картину^[12]. А 22 квітня 2009 року картину Івана Айвазовського «Відплиття Колумба із Палоса» було продано за 1 млн 594 тис. доларів на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку^[13].

У Києві є 18 оригіналів творів Івана Айвазовького — 13 живописних і 5 графічних^[14]. Всі вони зберігаються в Київській картинній галереї. У експозиції три картини:^[14]

• «Вид на острів Капрі» та «Горба в полі», створені в 40-х роках ХІХ століття,
• «Буря» 1862 року.

У лютому 2023 року Музей мистецтва Метрополітен в описі до картин, які зберігаються у його фондах («Корабель у бурхливому морі» (1892), «Корабель при місячному світлі» та інші), змінив приналежність художника з російської на українську та зазначив, що Іван Айвазовський — український художник з Автономної Республіки Крим.^[15][16]

У будинку Айвазовського у Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам'ятник. З галереї у Феодосії 11 липня 2016 року російськими загарбниками незаконно було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника^[17][18].

Іменем художника названі вулиці міст (див. вулиця Айвазовського) і деякі населені пункти.

На його честь названо залізничну станцію та астероїд 3787 Айвазовський^[19].

У листопаді 2021 року Київська картинна галерея відзначила 100-річчя. Тому в музеї запустили проєкт «У вимірі часу», який складався з трьох виставок, де представляли і твори Івана Айвазовського.^[20]

Феодосія

• 1930 року в будинку художника був встановлений пам'ятник роботи скульптора І. Я. Гінцбурга, кам'яний постамент виконав феодосійський майстер Яні Фока. На п'єдесталі лаконічний напис: «Феодосія — Айвазовському». Спочатку відкриття пам'ятника передбачалося приурочити до 1917 року — сторіччя від дня народження Айвазовського, але революційні події відсунули цей термін.
• Фонтан Айвазовського, виконаний за проєктом і на кошти самого художника, був кінцевою точкою водопроводу, який призначався для роздачі води, що надходила до міста з джерел, що належали художнику. Спочатку фонтан думали назвати ім'ям Олександра III і навіть була приготовлена плита з ім'ям імператора, але потім було вирішено дати фонтану ім'я Айвазовського. Місце, де ім'я імператора замінили на Айвазовського, чітко видно.
• 1890 року на вулиці Італійській (нині вул. Горького), на знак вдячності сім'ї Айвазовського за подаровану містянам воду з Субаських джерел, був побудований фонтан-пам'ятник. На постаменті була встановлена бронзова жіноча фігура, що тримала в руках мушлю, з якої стікала вода до кам'яної чаші і, переповняючи її через краї, спадала в басейн, який піднімається над землею. З боку фігури перебувала увінчана лаврами палітра з написом «Доброму генію». У період Другої світової війни пам'ятник був втрачений. 2004 року фонтан був відтворений (скульптор Валерій Замеховський) з новим написом «Великому Айвазовському і учням його вдячна Феодосія» і прізвищами по сторонах: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо.

Кронштадт

15 вересня 2007 року в Кронштадті був пам'ятник Айвазовському. Бюст художника знаходиться на Макарівської набережній неподалік морської фортеці, що прикриває морські підходи до Санкт-Петербурга. Скульптор — Володимир Горевий.

Єреван

• 1983 року скульптор Хачар (Рафік Гарегинович Хачатрян) створив мідний скульптурний портрет «Іван (Ованнес) Айвазовський, великий мариніст».
• 1 травня 2003 року в центрі Єревана в одному зі скверів біля Будинку камерної музики був встановлений пам'ятник роботи Огана Петросяна.

Сімферополь

Пам'ятник братам Айвазян (власне Івану і Габріелу) в сквері імені П. Ю. Дибенка встановлений за ініціативою і на кошти вірменського національного товариства Криму «Луїс». Скульптори — Л. Токмаджян із синами, архітектор — В. Кравченко.

• Галерея
• 
  Будинок, в якому мешкав Айвазовський
• 
  Пам'ятник Айвазовському у Феодосії
• 
  Статуя Айвазовському в парку будинку відпочинку «Айвазовське» в Партеніті

Центральні банки України, Росії та Вірменії час від часу вводять в обіг монети, присвячені Айвазовському.

11 липня 2017 року Національний банк України в серії «Видатні особистості України» випустив ювілейну нейзильберову монету, присвячену художнику.

Пам'ятна монета НБУ "Іван Айвазовський" (2017)

• Список картин Івана Костянтиновича Айвазовського

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ivan Aivazovsky

• Айвазовський Іван Костянтинович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 16 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Бикова Т. Б. Айвазовський Іван Костянтинович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 49. — ISBN 966-00-0734-5.
• Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452—453. (те ж саме на електронному порталі ВУЕ [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.])

• Айвазовский: Документы и материалы. — Ереван, 1967.
• Барсамов Н. С. Иван Константинович Айвазовский. 1817—1900. — Москва, 1967.
• Галерея Айвазовского / Барсамова С. О. — Симферополь: Крым, 1968. (PDF-файл [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.])
• Іван Айвазовський = Aivazovsky Ivan / Київський національний музей російського мистецтва; упоряд. Ю. Вакуленко. — К.: б. в., [20--]. — 19 с.: кольор. іл. — Текст парал. укр., англ.
• Иван Айвазовский: монография / Текст Г. Чурак. — М.: Белый город, 2001. — 64 с. (Мастера живописи). — ISBN 5-7793-0217-0. (рос.)
• І. К. Айвазовський в Миколаєві. 200 років тріумфу: каталог / Росляков С. М., Тверітінова Л. Є., Сафонова Н. Д.; під ред. Давтяна Д. А., Рослякова С. М.; Спілка вірмен України Миколаївської обл. — Миколаїв: Літопис, 2017. — 32 с.: кольор. іл. — 200 пр.
• Іван Костянтинович Айвазовський в колекції Одеського художнього музею / За ред. Н. Я. Рихтік. — Одеса: «Астропринт», 2012. — 26 с. [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 11.
• Новоуспенский Н. Иван Айвазовский. — М.: Аврора, 2006. — 160 с. (рос.)
• Собко Н. П. Словарь русских художников. — Т. 1. — Выпуск 1. — Санкт-Петербург, 1893. [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Художники народов СССР: Библиографический словарь. — Т. 1. — Москва, 1970. (рос.)
• Aivazovskii Ivan Konstantinovich 1817—1900: Iwan Ajwazowski: czas i wieczność = Ivan Aivazovsky: time and eternity = Հովհաննես Այվազովսկի: Ժամանակ և հավերժություն / Ivan Konstantinovich Aivazovskii; teksty Shahen Khachatryan; tłumaczenia Karolina Berezowska. — Ivan Aivazovsky time and eternity. — Sopot: Państwowa Galeria Sztuki w Sopocie, 2014. — 223 p.: col. ill.; 22 cm Catalog With supercover. — ISBN 9788361270850. (пол.)(англ.)(вірм.)
• Borozan Igor, Borić Tijana In Pursuit of the Sublime: Ivan Konstantinovich Aivazovsky's Walking upon the Sea (1849) from the State Art Collection of the Royal Compound in Serbia // Актуальные проблемы теории и истории искусства. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет, 2016. — № 6. — С. 578—584. [Архівовано 21 липня 2018 у Wayback Machine.]

• Романенкова Ю. В. Айвазовський, Іван Костянтинович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Іван Айвазовський // Інтернет-архів
• Скляренко В. М., Рудычева И. А. Иван Айвазовский. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 22 червня 2017. — Х.: Folio, 2010. (Серия «Знаменитые украинцы»)
• К 200-летию со дня рождения Айвазовского Ивана Константиновича (1817—1900). Виртуальная экскурсия.
• Айвазовский Иван Константинович [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедия фонда «Хайазг»
• Иван Самарин. За пределами России [Архівовано 27 червня 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Третьяковская галерея». — #4, 2016 (53).
• Наталья Буянова. Великий маринист и царская семья [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Третьяковская галерея». — #4, 2016 (53).
• Людмила Маркина. Многоликий Айвазовский [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Третьяковская галерея». — #1, 2017 (54).
• «Я морем только и жил…» Проза С. Наумовой-Чернышовой [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Игорь Попов. Сакральный Айвазовский — Возвращение к Богу [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Русская живопись: Айвазовский Иван Константинович (1817—1900) [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.] // russian-painting.blogspot.com
• Герб Айвазовских. gerbovnik.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 1 липня 2017.
• Черкаська Ганна. І. Айвазовський — О. Пушкін — Т. Шевченко // UAHistory

---

Праці цього художника перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх зображення у Вікісховище.