Айн Каалеп
Ain Kaalep
Айн Каалеп. Фото 2010 року.
Народився	4 червня 1926(1926-06-04) (98 років) Тарту, Естонія
Помер	9 червня 2020(2020-06-09)[1] (94 роки)  Тарту, Естонія
Громадянство	Естонія
Діяльність	поет, драматург
Alma mater	Тартуський університет
Мова творів	естонська
Батько	Juhan Kaalepd[2]
Мати	Magdalena Kaalepd[2]
Діти	Ruuben Kaalepd і Triin Kaalepd
Нагороди	Премія з літератури імені Яана Кроссаd (2010) Juhan Liiv Poetry Awardd (1984) Заслужений письменник Естонської РСРd (1986) Q12363799? (2000) National Identity Awardd (2008) Wiedemann Language Awardd (2010) почесний громадянин міста Елваd (1998) honorary citizen of Tartud
Айн Каалеп у Вікісховищі

|Примітки=

Айн Ка́алеп (ест. Ain Kaalep, нар. 4 червня 1926(19260604), Тарту, Естонія — 9 червня 2020) — естонський поет, літературознавець, критик, драматург. Редактор журналу «Академіа» (1989—2001). Перекладач із багатьох літератур, зокрема з української літератури. Фахівець із фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-тих — активіст національного руху, член Конгресу Естонії.

Один з упорядників ювілейного видання «Kobsaar» (1961). ^{[джерело?]}

Закінчив престижну Гімназію Гуґо Треффнера, яка вважається місцем виховання естонської еліти.^{[джерело?]} Після радянської окупації не емігрував, закінчив Тартуський університет (1956), спеціалізувався на вивченні фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-х став активістом руху за відновлення державної самостійності Естонії, зокрема був членом Конгресу Естонії — альтернативного парламенту, що посилався на тяглість державної традиції Естонії з 1940 року.

Автор драм, літературознавчих праць. Перекладач з давньогрецької (Софокл), латинської, галісійської, іспанської, провансальської, німецької, французької (Жак Превер) і української (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки) та польської літератур.

Автор поетичних збірок:

• «Aomaastikud» («Досвітні пейзажі», 1962),
• «Samarkandi vihik» («Самаркандський зошит», 1962),
• «Järvemaastikud» («Озерні пейзажі», 1968),
• «Klaasmaastikud» («Скляні пейзажі», 1971),
• «Смерть Пана та інші вірші», 1976,
• «Kuldne Aphrodite teisi luuletusi» («„Золота Афродита“ та інші вірші», 1986),
• «Jumalatosin» («Божа дюжина», 2008).

Автор численних перекладів творів Тараса Шевченка — «Заповіт», поеми «Єретик», «Катерина», «Лілея». Брав участь у підготовці «Кобзаря» естонською мовою («Kobsaar», Tallinn, 1961).

Присвятив Тарасові Шевченкові вірші «Tarass Ševtšenko merereis Tallinna» («Морська подорож Тараса Шевченка до Таллінна», 1961; укр. перекл. Д. Павличка) і «Tarass Ševtšenko. Sõdur ja surm» («Тарас Шевченко. „Солдат і смерть“», 1973).

Автор нарису «Väike õppetund suure kobsaari juures» («Маленький урок у великого Кобзаря», надруковано у «Keel ja Kirjandus» («Мова та література»), 1964, № 3).

Переклади українською нечисленні, їх робили Ю. Скіф, В. Лучук та інші літератори.

• Каалеп Айн. // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1.
• Каалеп Айн. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1979.