Альдо Пой
Особисті дані
Народження	14 вересня 1945(1945-09-14) (79 років)
	Росаріо, Аргентина
Громадянство	Аргентина
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965–1974 «Росаріо Сентраль» 292 (61)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1973–1974 Аргентина 2 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Альдо Пой у Вікісховищі

Альдо Пой (ісп. Aldo Poy, нар. 14 вересня 1945, Росаріо) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника.

Протягом усієї кар'єри за клуб «Росаріо Сентраль», у складі якого вважається однією з найбільших зірок в історії клубу^[1], а також національну збірну Аргентини, з якою був учасником чемпіонату світу.

Альдо Пой народився в місті Росаріо, в районі Арройто, за декілька кварталів від центрального стадіону Росаріо. У 1962 році, у віці 17 років, він потрапив до структури «Росаріо Сентраль» і почав грати за резервну команду в четвертому дивізіоні. У 1965 році він дебютував у Першому дивізіоні.

На початку Пой не був стабільно основним гравцем і мав покинути клуб в 1969 році, перейшовши в «Атлетіко Лос Андес» (який грав на той час у Прімері). Керівники клубу з Буенос-Айреса поїхали шукати його додому, але футболіст зробив вигляд, що його там немає. Коли вони пішли, Альдо залишив свій будинок і знайшов друга батька, який жив на островах річки Парана перед містом Росаріо. Він сів на човен і направився на острови, де провів цілу ніч на ранчо друга свого батька, щоб уникнути переходу^[2][3][4]. Наступного дня він повернувся до міста і поїхав до Буенос-Айреса з усім складом своєї команди, оскільки його клуб мав там грати. Того ж дня Пой і Віктор Веско (президент «Росаріо Сентраль» на той час) зустрілися з президентом «Лос-Андес», і через відмову Альдо трансфер було скасовано.

У 1971 році Пой виграв чемпіонат Аргентини разом з «Росаріо Сентраль». Під час півфіналу проти «Ньюеллз Олд Бойз» Пой забив свій знаменитий гол «Паломіта», пробивши по м'ячу головою, знаходячись у горизонтальному положенні і не торкаючись трави^[5]. Цей гол, забитий у одному з найпринциповіших аргентинських дербі, «Класіко Росаріно», став легендарним і досі щорічно 19 грудня відзначається вболівальниками клубу^[6]. Крім того, група вболівальників клубу намагалася зареєструвати гол в Книзі рекордів Гіннеса як «найвідоміший гол в історії футболу»^[7], втім він так і не був туди включений. Через два роки Пой здобув свій другий титул чемпіона, вигравши Насьйональ 1973 року.

У грудні 1974 року у матчі відбору до Кубка Лібертадорес проти «Ньюеллза» Пой у зіткненні з Маріо Санабрією отримав травму лівого коліна, через яку змушений був пережити операцію. Після одужання Пой знову повернувся грати у футбол, але йому довелося оперуватися знову, тому він вирішив закінчити свою професійну кар'єру у віці лише 29 років. Пой загалом за свій єдиний клуб у кар'єрі провів 292 матчі у чемпіонаті, забивши 61 гол. Він також провів 16 матчів у Кубку Лібертадорес з 3 забитими голами^[8].

23 вересня 1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини в матчі відбору на чемпіонат світу 1974 року проти Болівії (1:0). 26 травня 1974 року Альдо зіграв свій другий і останній матч за збірну, вийшовши на поле в товариській грі з Нідерландами в Амстердамі, яка закінчилась поразкою з рахунком 1:4: Влітку того ж року його викликали на чемпіонат світу 1974 року у ФРН, проте жодної гри на турнірі він не зіграв^[9].

• Чемпіон Аргентини (2): Насьйональ 1971, Насьйональ 1973

Його син Мауро^[en] також був професіональним футболістом^[10].

• Альдо Пой на сайті ФІФА (англ.)

• Альдо Пой на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Альдо Пой на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Альдо Пой на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)