Анрі Віктор Реньо

Анрі Віктор Реньо
фр. Henri Victor Regnault
Народився	21 липня 1810(1810-07-21)[1][2][…]  Аахен, Франція[4][5][6]
Помер	19 січня 1878(1878-01-19)[1][3][…] (67 років)  Париж[4][5][6]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Місце проживання	Аахен
Країна	Франція[8]
Діяльність	фізик, хімік, інженер, фотограф, професор, викладач університету
Alma mater	Політехнічна школа[9] Гірнича школа Парижа
Галузь	хімія[10], органічна хімія[10], фізика[10], thermal propertyd[10], газ[10] і фотографія[10]
Заклад	Колеж де Франс[11]
Посада	президент[d] і директор
Відомі учні	Арман Іпполіт Луї Фізо
Членство	Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариствоd Шведська королівська академія наук Французька академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук[5]
Діти	Анрі Реньо[12]
Нагороди	медаль Румфорда (1848) медаль Маттеуччі (1875) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (25 листопада 1852) Список 72 імен на Ейфелевій вежі
Анрі Віктор Реньо у Вікісховищі

Анрі́ Вікто́р Реньо́ (фр. Henri Victor Regnault; 21 липня 1810, Ахен — 19 січня 1878, Париж) — французький хімік і фізик. Автор підручника Початковий курс хімії (фр. Cours élémentaire de chimie, 1847—1849), що отримав дуже широке поширення у Франції та всьому світі. Був членом Французької і Петербурзької академій наук. Батько художника Анрі Реньо.

Народився 21 липня 1810 в Ахені. Після закінчення Політехнічної школи в Парижі (1882) навчався в Гірничій школі. Працював в Гіссенському університеті в лабораторії Юстуса фон Лібіха, в Ліонському університеті. У 1840 році отримав місце професора хімії в Політехнічній школі, в 1841 році став професором фізики в Колеж де Франс.

Основний напрямок робіт Реньо в області хімії — вивчення складу органічних сполук. У 1835 році він вперше отримав вінілхлорид додаванням хлористого водню до ацетилену, в 1838 році синтезував полівініліденхлорид. У тому ж році відкрив явище фотохімічної полімеризації, визначив елементний склад хініну. У 1840 році розробив спосіб отримання меркаптанів; спільно з Дюма запропонував хімічну теорію типів. У 1846 році зробив важливе спостереження, що під дією електричної іскри з суміші азоту і водню утворюється аміак.

За допомогою сконструйованих ним самим приладів, Реньо провів численні досліди з вимірювання фізичних констант газів, парів, рідин і твердих тіл. Займався вимірюванням швидкості звуку в газах. Перевірив закони Бойля — Маріотта, Дюлонга — Пті. Використовуючи повітряний термометр власної конструкції, визначив абсолютний коефіцієнт теплового розширення ртуті. Винайшов гігрометр і пірометр.

Медаль Коплі 1869 року — за другий том його книги «Relation des Experiences pour determiner les lois et les donnees physiques necessaries au calcul des machines a feu», що містить результати його лабораторних досліджень процесів, що відбуваються при нагріванні газів і парів, а також за статті, присвячені пружним силам в парах^[13].

1935 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Анрі Реньо кратеру на видимому боці Місяця.