Антанас Мацкявічус

Антанас Мацкявічус
лит. Antanas Mackevičius
Народився	14 червня 1828(1828-06-14)  Q12677112?, Расейняйський район, Литва або Титувенай, Кельмеський район, Литва
Помер	16 грудня 1863(1863-12-16) (35 років)  Ковно, Російська імперія[1]  ·повішення
Діяльність	священник
Відомий завдяки	Католицький священник, діяч Січневого повстання
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Конфесія	католицька церква
Медіафайли у Вікісховищі

Антанас Мацкявічюс (лит. Antanas Mackevičius, пол. Antoni Mackiewicz; 14 червня 1828 — 16 грудня 1863) — литовський священник, один із ініціаторів і лідерів Січневого повстання у Литві.

Народився в дрібній шляхетській родині. Здобув середню освіту у Вільнюсі, в 1846 переїхав до Києва навчатися в університеті. в цей час в Європі відбувались події революції 1848—1849 років, які дуже вплинули на молодого Антанаса. Він починає розмірковувати над можливість визволення Литви з-під російської влади. В 1859 році він покидає Київ і вступає до Варняйської семінарії. Отримавши духовний сан, він з 1853 по 1855 служить вікарієм в містечку Крякянава, а з 1856 по 1862 в селі Паберже.

В цей час він активно знайомиться з майбутніми діячами повстання. Так, в 1862 році у Вільнюсі він знайомиться з Зигмунтом Сераковським і Кастусем Калиновським, а в серпні того ж року був присутнім на весіллі Зигмунта Сераковського.

Антанас Мацкявічюс був одним із перших, хто підняв прапор повстання. 23 березня 1863 року він прочитав в церкві Маніфест Національного Уряду, і на чолі загону з 250 селян-повстанців рушив назустріч царським військам. Перший бій відбувся 14 березня, де об'єднаний загін Антанаса Мацкявічюса і Болесловаса Длускіса розбили загін росіян. 6 квітня Антанас приєднався до об'єднаної партизанської армії Сераковського.

Після страти Сераковського став командиром партизанських загонів на Ковенщині. В кінці серпня Калиновський призначив Антанаса політичним комісаром губернії. Він продовжував партизанити в лісах до 13 листопада, коли під Вількією його загін було остаточно розбито. Він наказав повстанцям продовжити боротьбу весною, а сам планував поїхати до Франції.

5 грудня був схоплений російськими жандармами при переправі через Неман. За свідченнями, він планував вирушити до Варшави, а звідти до Парижу через Берлін. Після того. як Антанас відмовився видати інших повстанців, 16 грудня 1863 року за прямим наказом Михайла Муравйов-Віленського був страчений через повішення.

• Присвячена експозиція в музеї міста Кедайняй
• В селі Пабяржє, при храмі, де служив Мацкявічюс, є меморіальна експозиція
• Поблизу Крякянави встановлено меморіальний камінь

• 
  Меморіал в Рінгове
• 
  Меморіал біля Крякянави
• 
  Меморіал в Каунасі

• Juozas Žiugžda. Sukilimo slopintojų rankose. Antanas Mackevičius. – V.: 1971. — p. 151—163.
• Ona Maksimaitienė, Rita Strazdūnaitė. Acta historica lituanica XV. Antanas Mackevičius: Laiškai ir parodymai. — V.: Lietuvos TSR Mokslų Akademijos Istorijos institutas, 1988.
• Arūnas Gumuliauskas. Baudžiavos panaikinimas ir 1863 m. sukilimas. Lietuva: nuo valstybės susikūrimo iki valstybės atkūrimo. — V.: 1993. — p. 229—232.
• Gediminas Ilgūnas. Antanas Mackevičius: sukilimo žygiai ir kovos. — V.: Versus aureus, 2007. — 303 p.: iliustr. — ISBN 978-9955-34-009-6
• Stanisław Łaniec, Ksiądz Antoni Mackiewicz w latach manifestacji, konspiracji i powstania (1861—1863), Olsztyn 2001.
• Eligiusz Kozłowski, Antoni Mackiewicz, w: Polski Słownik Biograficzny, t. XIX, Wrocław 1974, s. 84-85.
• Тімоті Снайдер. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. Переклад з англійської: Антон Котенко, Олександр Надтока. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-245-4

• Литовське католицьке духівництво і повстання 1863 року [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Garbingas tautos istorijos puslapis [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Антанас Мацкявічус в Паберже [Архівовано 17 червня 2010 у Wayback Machine.]