Антарктичний холодний реверс, (англ. Antarctic Cold Reversal, ACR) — кліматична подія інтенсивного атмосферного та океанічного похолодання в Південній півкулі (>40° пд.ш.) 12 700 і 11 000 рр. до н. е., яка перервала останнє дегляціальне потепління клімату (бл. 16 000—9 500 рр. до н. е.) ^[1][2]. Ця подія охолодження добре відзначена в льодовикових кернах Антарктики. ^[3][4][5][6] А також знайдені докази льодовикових просувань із суші (південь Південної Америки , ^{[7][8][9][10][11][12][13]} Нова Зеландія, ^{[14][15][16][17]} Тасманія, ^[18][19] тощо ^[20]) та океанічна акваторія ^[21] на південь від 40° пд.ш. розширили область цього кліматичного похолодання. ACR ілюструє складність кліматичних змін на переході від плейстоцену до голоцену. ^[1]

Останній льодовиковий максимум і мінімум рівня моря відбулися близько 19 000 років до н.е. Після приблизно 18 000 років тому в пробах антарктичного льоду спостерігається поступове потепління. Близько 12 700 років до н.е. з-під антарктичного льодовикового щита або Лаврентійського льодовикового щита відбувається великий викид талої води, що гляціологи позначають як «імпульс талої води 1А» (Meltwater pulse 1A^[en]), обсяг якого оцінюється в 1 млн літрів в секунду. Зазначений викид талої води став причиною морської трансгресії — глобального підвищення рівня моря приблизно на 20 метрів всього за два століття, що, як вважається, вплинуло на початок беллінг-аллередської осциляції — великої зміни клімату з холодного до теплого в Північній півкулі. За цим викидом талої води в Антарктиці та в Південній півкулі в цілому було нове охолодження — антарктичний холодний реверс, який розпочався близько 12 500 р. до н.е.^[22] і тривав протягом двох тисячоліть. Це був приклад того, як потепління стало причиною охолодження. Подібним за механізмом випадком в Північній півкулі було похолодання 6200 років до н.е.

Загалом, кліматичні моделі показують зниження температури на 1,5—2 °C в Антарктиді та інших помірних регіонах^[1], де зазвичай спостерігається просування льодовиків^[23][24][25]. У Північній півкулі почалося похолодання, відоме як пізній дріас, в той час як антарктичний холодний реверс все ще тривав, він закінчився приблизно в середині пізнього дріасу^[26].

Зазначені події, коли в північній та південній півкулі мали місце протилежні кліматичні тенденції («південь випереджає, північ відстає»), мали аналоги й в наступних кліматичних подіях. Причина або причини різних тенденцій у двох півкулях і конкретні механізми тенденцій потепління та охолоджування є предметом вивчення та суперечок кліматологів, так само як і точне датування антарктичного холодного реверсу^[27].

За антарктичним холодним реверсом, приблизно 800 років потому, розпочався Океанський холодний реверс в Південному океані.

• Аллередська осциляція
• Беллінг-аллередська осциляція
• Беллінгська осциляція

• Abrantes, Fatima; Mix, Alan C., ред. (1999). Reconstructing Ocean History: A Window into the Future. New York: Kluwer Academic. ISBN 0306462931.
• Blunier, T. J. та ін. (1997). Timing of the Antarctic Cold Reversal and the atmospheric CO₂ increase with respect to the Younger Dryas event. Geophysical Research Letters. 24 (21): 2683—2686. doi:10.1029/97GL02658. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |last2= (довідка)
• Cronin, Thomas M. (1999). Principles of Paleoclimatology. New York: Columbia University Press. ISBN 0231109547.
• Ehlers, Jürgen; Gibbard, Philip Leonard (2004). Quaternary Glaciations: Extent and Chronology. Part III: South America, Asia, Africa, Australasia, Antarctica. Amsterdam: Elsevier. ISBN 0444515933.
• Markgraf, Vera, ред. (2001). Interhemispheric Climate Linkages. Amsterdam: Elsevier. ISBN 0124726704.
• Oldfield, Frank (2005). Environmental Change: Key Issues and Alternative Perspectives. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0521829364.

Це незавершена стаття з кліматології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.