Архипова Ніна Миколаївна
Народилася	1 травня 1921(1921-05-01)[1]  Омськ, РСФРР
Померла	24 квітня 2016(2016-04-24)[1] (94 роки)  Москва, Росія  ·пневмонія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, письменниця
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1945) і МДУ
Знання мов	російська[2]
Заклад	Театр імені Є. Б. Вахтангова Театр сатири
У шлюбі з	Менглет Георгій Павловичd і Горбатов Борис Леонтійович
Діти	Nataliya Golubentsevad
Нагороди
IMDb	ID 0035057
Медіафайли у Вікісховищі

Ніна Миколаївна Архипова (нар. 1 травня 1921, Омськ, РРФСР — пом. 24 квітня 2016, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно, народна артистка РРФСР (1988)^[3].

Народилася 1 травня 1921 року в Омську, потім сім'я переїхала до Москви^[4]. Батьки — Микола Матвійович Архипов, сибіряк родом з Іркутська, і Марія Миколаївна з Санкт-Петербурга (застрелилася, коли Ніні було 10 років).

У дитинстві любила співати, танцювати, грала на фортепіано. Живучи в Замоскворіччі, вона часто відвідувала театри і стала замислюватися про акторську професію. Після школи вирішила подати документи не тільки у театральні студії — при Вахтанговському і Малому театрах, а також до ГІТІСу, але і на юридичний факультет МДУ. Архипова здала іспити і скрізь була прийнята; вирішила зупинити вибір на Театральному училищі імені Бориса Щукіна при Театрі імені Євгена Вахтангова. Її педагогом стала знаменита Цецилія Мансурова.

У 1945 році закінчила театральне училище імені Бориса Щукіна. У 1943—1951 роках служила в театрі імені Є. Вахтангова, на сцені якого ще студенткою стала грати матір Беату в п'єсі «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (1943), Катю в «Синій хустинці» В. Катаєва (1943). У мюзиклі Ф. Ерве «Мадемуазель Нітуш» виступала в групі «ластівок».

З 1951 по 2016 роки — провідна акторка Московського театру Сатири. За роки роботи виконала понад сотні ролей^[4].

У кіно знімалася нечасто, виконувала ролі м'яких, добрих жінок. Дебютувала в 1946 році в драмі А. Столпера «Наше серце». Через чотири роки втілила Віру Горошко в кіноповісті Бориса Барнета «Щедре літо». Цю роль вона вважала однією з найважливіших у своїй кар'єрі. Широку популярність здобула з виходом на екрани телеспектаклю «Прокинься і співай!». Регулярно стала зніматися лише в 1970-ті. Серед найвідоміших її ролей — мати головної героїні у фільмі «Ох вже ця Настя!», Гертруда в телеспектаклі «Мартін Іден» за Джеком Лондоном і дружина комісара Мегре в серії телефільмів за творами Жоржа Сіменона.

Знімалася в кіножурналі «Єралаш».

У 2014 році видала книгу «Життя в пропонованих обставинах».

Померла 24 квітня 2016 року в Москві, не доживши тиждень до свого 95-річчя^[5].

Похована на Кунцевському кладовищі поруч із чоловіком.

• Перший чоловік — композитор Олександр Голубенцев (1899—1979).
  • Дочка — Наталія Олександрівна Голубенцева (нар.. 1942) — заслужена артистка Росії, більше 30 років працює на телебаченні, озвучила Степашку в телепередачі «На добраніч, малюки!», лауреатка премії «ТЕФІ».
• Другий чоловік — письменник Борис Горбатов (1908—1954).
  • Дочка — Олена Борисівна Єрмакова (Горбатова) (нар.. 1953) — викладачка англійської мови.
  • Син — Михайло Борисович Горбатов (1953—2017) — лікар-кардіореаніматолог.
• Третій чоловік — актор Георгій Менглет (1912—2001).

• Заслужена артистка РРФСР (1967)
• Народна артистка РРФСР (1988)^[3]
• Орден Дружби (1996)^[6]
• Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви»

• 1943 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — мати Беата^[3]
• 1943 — «Синя хусточка» Валентина Катаєва — Катя
• 1946 — «Мадемуазель Нітуш» Флорімона Ерве — Деніза
• 1946 — «Новорічна ніч» Олександра Гладкова
• 1947 — «Солом'яний капелюшок» Ежена Лабіша та Марк-Мішеля — служниця
• 1947 — «Напередодні» Івана Тургенєва — Зоя
• 1948 — «Прокляте кафе» Василя Шкваркіна
• 1948 — «Останній день» Братів Тур