Афар (народ)
Афар (або афари, арабська назва — данакіль) — напівкочовий кушитський народ на півночі Східної Африки. Територія проживання і чисельністьАфари проживають на північному сході Ефіопії, в Еритреї та Джибуті (в останній країні вони складають понад третину від загальної чисельності населення). Загальна чисельність афарів станом на середину 1990-х років (оцінка) — близько 1 млн осіб (точних даних немає через відсутність постійних переписів, найперше через міждержавні та міжетнічні конфлікти на території проживання афарів, крайнє зубожіння регіону тощо). Мова і релігіяАфари розмовляють афарською мовою, яку деякі фахівці вважають діалектом мови афар-сахо східно-кушитської підгрупи. Серед афарів поширені також амхарська та арабська мови. Писемність — на основі ефіопського письма. Від Х ст. афари навернуті до ісламу арабами-торгівцями з Аравії, і дотепер є ревними мусульманами-сунітами. Історія і суспільствоПерші згадки про афарів відносяться до ХІІІ століття (в арабських письмових джерелах). У подальшому афари разом з іншими народами регіону утворили ряд феодальних султанатів (Ауса, Адаль), що в XIX ст. увійшли до складу Ефіопської імперії, а наприкінці цього ж століття були частково загарбані колоніальними метрополіями Італією та Францією. Афари поділяються на дві основні кастово-племінні групи: знать (асаймара «червоні») та численні, відносно вільні общинники (адоймара «білі»). У складі афарів вирізняють групи (роди) арабського, сомалійського тощо походження. Господарство і культураАфари займаються кочовим і напівкочовим верблюдництвом, в меншій мірі відгонним скотарством (велика і дрібна худоба). Раніше афари практикували брати худобу в землеробців на випас. Серед інших занять — випарювання солі, на узбережжі Червоного моря — рибальство, в оазі Ауса — землеробство. Матеріальна культура афарів близька решті народів регіону. Зберігається фольклор. Джерела і література
|