Ахангаран (річка)

Ахангаран
41°17′55″ пн. ш. 70°37′13″ сх. д. / 41.2986° пн. ш. 70.6202° сх. д. / 41.2986; 70.6202
Витік
• координати	41°17′55″ пн. ш. 70°37′13″ сх. д. / 41.2986° пн. ш. 70.6202° сх. д. / 41.2986; 70.6202
Гирло	Сирдар'я
• координати	40°47′32″ пн. ш. 68°50′29″ сх. д. / 40.7922° пн. ш. 68.8414° сх. д. / 40.7922; 68.8414
Країни:	Узбекистан[1]
Регіон	Наманганська область Узбекистан[1]
Довжина	236 км
Площа басейну:	7710 км²
Середньорічний стік	22,8 м³/с
Притоки:	Дукентсай, Q12828907?, Saukbulak riverd, Ir-Tashd, Карабау (річка) і Нішбаш
Медіафайли у Вікісховищі

Ахангара́н (узб. Ohangaron / Огангарон) - річка в Наманганській і Ташкентській областях Узбекистану, права притока Сирдар'ї. Використовуються також назви Ангре́н та Культушкан. Ахангаран та Чирчик є головними річками Ташкентського оазиса.

Назва річки в перекладі з давньотюркського означає „долина майстрів металу”. У долині річки Ахангаран і її притоках (область Шаш-Ілак) у V – VI ст. розпочалися масштабні гірничі роботи з видобутку поліметалів та дорогоцінних металів (срібло, свинець, золото).

Ахангаран бере початок під перевалом Бошрават (інша назва — Джирдан) при злитті Акташсая і Урталикса, що стікають з південних схилів Чаткальського хребта.

Довжина річки разом з Акташсаєм 236 км, а площа басейну 7710 км². Середня витрата води - 22,8 м³/с.

Висота витоку - 2710 м над рівнем моря. Висота гирла - 260 м над рівнем моря.

На річці знаходяться Ахангаранське водосховище(інші мови) та Ташкентське море (Тюябугузьке водосховище(інші мови)). Води Ахангарана за допомогою каналів використовуються для зрошення земель в Ахангаранському, Уртачірчикському, Пскентському та Букинському районах Ташкентської області.

Найбільші населені пункти, розташовані на річці - це міста Ангрен і Ахангаран. При впадінні в Сирдар'ю було розташоване велике місто Бенакент.

Середньорічний річний стік — 0,72 км³. Режим живлення - сніго-дощовий. Найвищий рівень посідає квітень-травень. Найменші витрати води (міжень) практично по всіх річках проходять у жовтні-березні. Повінь — з квітня по червень, на ці місяці припадає 51% середньорічного стоку. Найбільша витрата води - у травні.

М. Е. Массон наводить ряд аргументів, що в Середньовіччі басейн Ахангарана мав значно більші ресурси поверхневих вод. Він імовірно пов'язує згубні гідрологічні зміни з ліквідацією лісового покриву, роблячи застереження про невивченість питання (на 1953 рік) та можливий вплив інших факторів.

У верхів'ї та середній течії тече в глибокому каньйоні по Ангренському плато. У верхній течії ущелина Ахангарана має глибину в межах плато не більше 400 метрів і плоску, до 100 метрів шириною, заплаву, за якою річка місцями утворює навіть закрути. Нижче ущелина Ахангарана набуває вигляду типового каньйону, глибина якого досягає 800 метрів біля містечка Яккаарчасай. Для долини Ахангарана характерна увігнутість форми поздовжнього профілю. У впадання Арашана, надходження великої кількості великоуламкового матеріалу з останнього призводить до підпружування річища та місцевого збільшення ухилу.

У середній течії ложе річки утворене алювієм і має відносно пологий ухил. Нижче міста Ахангаран річка тече широкою долиною, що сягає 8 кілометрів.

В Ахангаран впадають Боксуксай, Туганбашсай, Шавазсай, Аравансай, Дукентсай, Карабаусай, Акчасай, Наугарзансай, Джигірістансай, Кайрагачсай, Бешсай, Нішбаш, Гушсай, Ієрташ(інші мови), Саукбулак(інші мови) та інші.

2020 року здана в експлуатацію Камчикська міні-ГЕС потужністю 26,5 МВт.

• Ангрен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Ахангаранская долина [Архівовано 31 грудня 2019 у Wayback Machine.]

1. ↑ ^{а б} GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038