Битва на Жовтому морі (1904)

Російсько-японська війна 1904/05
Оборона Порт-Артура
Японський флагманський панцирник «Мікасса»
38°24′ пн. ш. 121°42′ сх. д. / 38.4° пн. ш. 121.7° сх. д. / 38.4; 121.7
Дата: 10 серпня 1904 Місце: Жовте море Результат: Стратегічна перемога японців
Сторони
Японська імперія	Російська імперія
Командувачі
Хейхатіро Того	Вільгельм Вітгефт Павло Ухтомський
Військові сили
4 панцирники 4 панцирні крейсери 8 крейсерів 1 панцирник охорони узбережжя 30 міноносців	6 панцирників 4 крейсери 8 міноносці
Втрати
226 вбитих і поранених пошкодження кораблів	67 вбитих і 101 поранений пошкодження кораблів внаслідок бою інтерновано 1 панцирник 2 крейсери 3 міноносці самозатоплено 1 крейсер 1 міноносець

Битва на Жовтому морі (яп. 黄海海戦 (日露戦争), рос. Бой в Жёлтом море) відбулась 10 серпня 1904 у ході Російсько-японської війни 1904/05 років поміж кораблями Імперського флоту Японії і 1 ескадри Тихоокеанської ескадри Російського імператорського флоту при спробі її прориву з Люйшуна (Порт-Артур) до Владивостока.

З липня 1904 японська армія розпочала безпосередню облогу Порт-Артура, розміщеного у Китаї. Вони облаштували на навколишніх узгір'ях батареї 120-мм гармат, що отримали можливість прицільно стріляти по гавані, де була стоянка кораблів 1-ї Тихоокеанської ескадри. Командувач ескадри адмірал Вільгельм Вітгефт^[1] не бачив можливості перемогти японський флот у відкритому бою, але обстріл гавані загрожував знищенням кораблів без бою. Намісник провінції Далекого Сходу і командувач російськими військами у Маньчжурії, Порт-Артурі Алєксєєв^[2] наказав вивести кораблі до Владивостока. Ранком 10 серпня 1904 з порту вийшла ескадра, прохід для якої у мінних полях до 10.30 звільняли тральщики. У порті залишився пошкоджений міною крейсер «Баян»^[3]. У відкритому морі кораблі вишикувались у кільватерну колону:

• панцирники" флагман «Цесаревич»^[4], «Ретвизан»^[5], «Победа»^[6], «Пересвет»^[7], «Севастополь», «Полтава»;
• крейсери під командуванням адмірала Н. Рейценштейна^[8]:флагмана «Аскольд»^[9], «Паллада»^[10], «Диана», «Новик»;
• есмінці
  • 1 група під командуванням начальника 1 загону міноносців капітана 2-го рангу Є. Єлісєєва — «Выносливый»^[11], «Властный»^[12], «Грозовой»^[13], «Бойкий»^[14]
  • 2 група під командуванням командира міноносця лейтенанта А. С. Максимова — «Бесшумный»^[15], «Бесстрашный»^[16], «Беспощадный»^[17], «Бурный»^[18].
• завершував стрій шпитальний корабель «Монголия»^[19].

Згодом міноносці вийшли на траверзу флагманського панцирника — 4 з правруч і 3 ліворуч.

Порт Артур блокувало п'ять угрупувань японських кораблів:

• 1 дивізіон адмірала Х. Того — панцирники «Мікаса», «Асахі»^[20], «Фудзі»^[21], «Шікішіма»^[22], панцирні крейсери «Касуга»^[23], «Нісшін»^[24];
• 3 дивізіон контр-адмірала Ш. Дева^[25] — панцирний крейсер «Якумо»^[26], крейсери «Касагі»^[27], «Такасаго»^[28], «Чітосе»^[29];
• 5 дивізіон контр-адмірала Х. Ямада — панцирник «Чін-Ієн»^[30], крейсери «Хасідате»^[31], «Мацусіма»;
• 6 дивізіон контр-адмірала М. Того — панцирний крейсер «Асама»^[32], крейсери «Акасі»^[33], «Сума»^[34], «Акіцусіма»^[35], «Ікуцусіма»^[36]
• 18 есмінців, 30 міноносців

Російська ескадра мала на меті пройти без втрат шлях до Владивостока, прямуючи на південний-схід. Незабаром після її виходу адмірал Того отримав інформацію про напрямок її руху і спрямував на її перехоплення з північного сходу 1 дивізіон, який повинен був перетяти її курс. Він мав намір зупинити ескадру біля півострову Шаньдун. З півдня висунувся 3 дивізіон швидкохідних крейсерів, а з півночі 5 дивізіон з повільних але потужних старих панцирників і 6 дивізіон з легких крейсерів.

О 12.15 японці першими відкрили вогонь з відстані 14 км. Російська колона змінила курс, що дозволило їй розійтись з японцями на зустрічних курсах на відстані 8,3-9,3 км. О 13.00 японці перенесли вогонь по крейсерах, які повернули вліво, утворивши другу кільватерну колону. Обстріл припинився о 14.30 і Першій ескадрі вдалось відірватись від переслідування, прямуючи до Корейської протоки. Декілька кораблів отримало легкі пошкодження, а Того розвернув свої кораблі, розпочавши переслідування. О 16.30 йому вдалось наздогнати 1-шу Тихоокеанську ескадру і відкрити вогонь на відстані 8-10 км, ведучи кораблі кільватерною колоною по її правому борту. Японці йшли у наступному порядку — «Мікаса», «Асахі», «Фудзі», «Шікішіма», «Касуга», «Нісшін», «Якумо». Російські крейсери і міноносці перейшли ліворуч від панцирників, уникаючи обстрілу. Японці переважно вели вогонь по «Цесаревичу», в меншій степені по «Ретвизану», «Пересвету». Російські кораблі сконцентрували вогонь на «Мікасі». Вільгельм Вітгефт вже бачив можливість відірватись від японців у сутінках, що насувались. О 17.00 влучний постріл вирішив хід бою. 305-мм набій влучив у командирську рубку «Цесаревича», де загинули адмірал Вітгефт з офіцерами штабу. Командування прийняв капітан 1 рангу М. Іванов, який не повідомив ескадру про загибель командуючого. Через 12 хвилин інший набій попав у мостик управління, від чого загинули всі офіцери і моряки на мостику, була пошкоджена система керування стерном. Флагман втратив керування і різко змінив курс вліво. Кораблі строю сприйняли це за намір ухилитись від обстрілу і почали змінювати курс за ним. «Цесаревич» увійшов у циркуляції, перетнувши стрій ескадри. Коли контр-адмірал П. Ухтомський^[37] на «Пересвет» отримав з нього сигнал перейняти командування, стрій кораблів був порушений. Через пошкодження стеньги мачти було ускладнено передавання флагових сигналів і він не подав сигналу про прийняття командування. У цей час «Ретвизан» розвернувся в сторону японського строю. Патріотичні газети потім писали, що його командир капітан 1 рангу Е. Щенснович^[38] мав намір протаранити один з японських панцирників. Більш вірогідною є версія, що він мав намір пройти через стрій японських кораблів. Але капітан був поранений і «Ретвизан» розвернувся і повним ходом пішов на Порт-Артур. На 18.00 стрій японців повернув наліво, перегороджуючи шлях на Корейську протоку. Російські крейсери розвернулись разом з пнцирниками, але о 18.50 контр-адмірал Н. Рейценштейн вирішив самостійно прорватись крізь японський стрій, піднявши сигнал «Усім крейсерам прямувати за мною». Його крейсер «Аскольд» розвинув максимальну швидкість, а за ним пішов «Новик». Обидва крейсери прорвались, отримавши пошкодження. Два інші крейсери повернулись до Порт-Артура.

З настанням темряви частина кораблів взяла курс на Порт-Артур, частина вирішила скористатись темрявою і прорватись на південь. Адмірал Того не став переслідувати російські кораблі, побоюючись випадкових пошкоджень у темряві у можливому потенційому ближньому бої та торпедних атак. На цьому завершилась битва, в ході якої жоден корабель не затонув.

У «Цесаревича» до вечора відновили керування стерном і він дійшов до німецької бази Ціндао в Китаї, куди самостійно прийшли есмінець «Бесшумный», міноносці «Бесстрашный» з «Беспощадным». Від них відстав «Бурный», який вночі сів на мілину біля мису Шаньдун. Його підірвав екіпаж, який по суходолу добрався до Порту-Едварда — британської колонії Вейхай^[39]. Крейсер «Диана» добрався аж до Сайгону. Через пошкодження «Аскольд» увійшов до порту Шанхай. Усі ці кораблі були інтерновані і стали єдиними кораблями Російської імперії, що пережили війну. Капітан «Новика» поповнив запас вугілля у Ціндао і вирішив йти до Владивостока. Він обійшов з сходу Японські острови і у протоці Лаперуза 20 серпня був перехоплений крейсерами «Цусіма», «Читосе». Пошкоджений «Новик» увійшов до порту Корсаков, де екіпаж його затопив. З кораблів, що повернулись до Порт-Артура, були зняті гармати, боєкомплекти і передані сухопутним військам. Кораблі були затоплені у січні 1905 напередодні капітуляції бази. Згодом були підняті японцями. Для підтримки прориву ескадри з Владивостока вийшов загін крейсерів, який зустрівся з японськими крейсерами 14 серпня у битві біля Ульсану.

У японців найбільших пошкоджень зазнав «Мікаса», на якому загинуло 32 моряки. Пошкодження отримали «Асахі», «Якумо», «Кассуга». Одночасно завдяки кращій підготовці артилеристів, британським далекомірам японські панцирники 130 разів попали в ціль, а російські 32. Після бою перша Тихоокеанська ескадра фактично втратила боєздатність.

• Robert A. Burt: Japanese Battleships. 1897—1945. Arms and Armour Press, New York NY 1989, ISBN 0-85368-758-7 (англ.)
• Robert Forczyk: Russian Battleship vs Japanese Battleship. Yellow Sea 1904–05 (= Duel 15). Osprey, Oxford 2009, ISBN 978-1-84603-330-8 (англ.)
• Сорокин А. И. Оборона Порт-Артура. 3 изд., М.: Воениздат, 1954 (рос.)
• Балакин С. А. Морские сражения Русско-японской войны 1904—1905 (рос.)

• The Battle of the Yellow Sea [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Русско-японская война 1904—1905 гг. Бой в Желтом море 28 июля 1904 г. [Архівовано 13 грудня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Желтое море [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Battle Damage: Russian Battleship Tsesarevich, 1904 [Архівовано 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)