Бове Йосип Іванович

Йосип Іванович Бове
рос. Осип Иванович Бове італ. Giuseppe Bove
Народження	24 жовтня (4 листопада) 1784  Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Смерть	16 (28) червня 1834 (49 років)  Москва, Російська імперія[2]
Поховання	Старий Донський цвинтар
Країна (підданство)	Російська імперія
Навчання	Q4530557? (1807)[2]
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Москва
Архітектурний стиль	класицизм
Найважливіші споруди	Покровський храм (садиба Пехре-Покровське), церкви в Москві, Большой театр
Бове Йосип Іванович у Вікісховищі

Йо́сип Іва́нович Бове́ (рос. Осип (Иосиф; Джузеппе) Ива́нович Бове, італ. Giuseppe Bova, фр. Joseph Bové; 24 жовтня (4 листопада) 1784(17841104) — 16 (28) червня 1834) — російський архітектор, визначний майстер російського класицизму.

Бове народився в Санкт-Петербурзі в родині неаполітанського художника Вінченцо Джованні Бова, який приїхав до Росії в 1782 році для роботи в Ермітажі. Мати — Катерина Кнаппе, дочка художника Карла Кнаппе^[ru]. Дане при хрещенні ім'я Джузеппе пізніше було перероблено на російський манер — Йосип Іванович. Незабаром після народження Йосипа сім'я переїхала до Москви.

Архітектурну освіту здобув в архітектурному училище при Експедиції Кремлівської будівлі^[ru] у Ф. Кампорезі. На службу він поступив в 1801 році, відбувся архітектором при кремлівській експедиції і потім в комісії будівель; працював під керівництвом М. Ф. Казакова і К. І. Россі у Москві і Твері.

Під час французько-російської війни 1812 року Бове служив корнетом Іркутського гусарського полку^[ru]. В 1813 році повернувся на міську службу. Для відновлення спаленої Москви була створена спеціальна Комісія з будівництва Москви^[ru], в яку Бове увійшов архітектором четвертої ділянки і відповідав за центральні райони міста: Тверську, Арбатську, Пресненську, Новинську і Міську частини. В 1814 році Бове був призначений головним архітектором «фасадницької частини», що наглядає за проектами і їх «виробництвом в точності у Прожектованих лініях, а також планам і фасадам що видаються». Бове зумів на цій посаді оновити вигляд стародавньої столиці, з новим для Москви розмахом і за єдиним стилістичним задумом. За допомогою затвердженого в 1817 році генерального плану, Бове втілив ідею міста-монумента на славу величі Російської імперії.

В 1816 році Бове отримав звання архітектора від ради Імператорської Академії мистецтв, перейшов у православ'я і одружився з удовою-княгинею Авдотьєю Семенівною Трубецькою, до шлюбу Гур'євою (1786—1871). У тому ж році Бове подав до Імператорської Академії мистецтв прохання про присвоєння йому звання академіка архітектури. Академія дала архітекторові завдання спроектувати будівлю театру на 3 тисячі осіб. Однак дорученого завдання Бове не виконав, і шукане звання не було йому присуджено.

Під керівництвом Бове у центрі Москви були перебудовані Торгові ряди у стилі класицизму навпроти Кремля (не збереглися), проведено реконструкцію Красної площі, знесені земляні укріплення навколо Кремля і засипано рів, розбитий Кремлівський (Олександрівський) сад, побудовано Манеж^[ru] (інженерна структура розроблена О. Бетанкуром), створена Театральна площа^[ru] (1818—1824) з Великим (Петровським) театром (1821—1824; перероблений проект А. О. Михайлова^[ru][3]). За межами центру Бове будує міську лікарню за Калузькою заставою (1828—1833). Тріумфальну арку, зведені за проектом Бове біля Тверської застави (1827—1834), були відтворені в 1968 році поблизу монумента Перемоги, що будувався тоді на Поклонній горі.

Помер Бове в Москві, похований на кладовищі Донського монастиря.

• 1802—1836 — Троїцький собор^[ru] (православний храм у місті Клин)
• 1814—1815 — Торгові ряди навпроти Кремля (на місці ГУМf, не збереглися)
• 1820—1822 — Олександрівський сад з гротом
• 1824—1825 — Манеж
• 1818—1824 — Театральна площа
• 1821—1824 — Большой театр
• 1827—1834 — Тріумфальна арка біля Тверської застави (на початок ХХІ сторіччя біля парку Перемоги)
• 1828—1833 — Градська лікарня (на початок ХХІ сторіччя Міська лікарня № 1 ім. М. І. Пирогова). Москва, Ленінський проспект, 8 корпус 1
• Будинок у володінні дружини у Петровському провулку (колишньому Богословському), на початок ХХІ сторіччя № 9
• Будинок М. С. Гагаріна (пізніше Книжкова палата) на Новинському бульварі, зруйнований під час ІІ світової війни
• 1822—1824 — Церква Святого Миколая. Москва, Котельницький 1-й провулок, 8-10
• 1822 — Церква Михайла Архангела^[ru] у маєтку дружини в Архангельському. Село Архангельське Рузького району Московської області
• 1825—1828 — Покровська церква^[ru]. Село Пехра-Покровське Балашихинського району Московської області (авторство приписується за подібністю з аналогічними спорудами, документального підтвердження не збереглося)
• 1825—1828 — Перебудова будівлі Новоєкатерининської прочанської лікарні, спорудження церкви Катерини Великомучениці (нині міська лікарня № 24, на розі Петровки^[ru] і Страсного бульвару^[ru], № 15/29).
• 1825—1831 — Реконструкція Знам'янської церкви села Холми у заміському маєтку дружини.
• 1820-і — Торгові ряди на Таганці^[ru] (не збереглися)
• 1830 — Церква Велике Вознесіння^[ru] біля Никітських Воріт^[ru] (доопрацювання проекту Ф. М. Шестакова^[ru] 1829 року, добудовано після смерті Бове О. Г. Григор'євим^[ru])
• 1832 — Перебудова Церкви Всіх сумуючих Радості^[ru]. Москва, Велика Ординка^[ru], 20
• 1833 — Церква Троїці Живоначальної у Даниловськоу монастирі
• 1830—1839 — Собор Успенія Пресвятої Богородиці^[ru] у місті Єгор'євськ (підірваний в 1935 році за рішенням Президії ВЦВК).

• 
  Перша міська лікарня, Москва
• 
  Большой театр, план
• 
  Церква святителя Миколая в Котельниках
• 
  Кутузовський пр., Триумфальна арка, Москва

• Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Покровская З. К. Осип Бове. — М. : Стройиздат, 1999. — 352 с. — (Мастера архитектуры). — ISBN 5-274-00592-6. (рос.)
• Грабарь И. История русского искусства. — Спб., 1912. — Т. I : История архитектуры (введение). (рос.)