БубонецьБубоне́ць[1][2] — брязкальце або дзвоник, що має форму порожньої металевої кульки із шматочками металу всередині. В історії людства мали різньоцільове призначення. Шумовий ударний інструмент. НазвиПоряд з найуживанішим «бубонець» відомі й інші позначення цього пристрою: балабо́н[3] («У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять»[4]), балабо́нчик[5], бря́зкальце, балабо́лька[5], бре́зку́лька, бубене́ць (від рос. бубенец), колокі́льце. ІсторіяБубонці й дзвіночки дуже часто знаходять під час розкопів українських курганів. За давніх часів вони мали ритуальне значення, а також були складниками прикрас і аксесуарами пишного святкового вбрання. Такі бубонці були, до речі, на шубі «багатого гостя» Дюка Степановича, яку послала йому його матінка Мамелфа Тимофіївна з Галича, як про це оповідає билина:
СоколярствоБубонці — одне з знарядь соколиного полювання. Вони використовуються для визначення місцезнаходження мисливського птаха — сокола, яструба, орла чи сови, що вилетів за жертвою. Залежно від розміру птаха, бубунці кріпляться за допомогою ремінців до ніг тварини, вище опутенок, або до середнього хвостового пір'я. Зазвичай під бубонці підбирають невеликі, легкі, але голосні дзвоники і кружальця. У мистецтвіГеральдикаБубонець використовується у геральдиці як негеральдична гербова фігура.
Див. такожПримітки
Бібліографія
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бубонець |