Будинок меблів (Київ)

Будинок меблів
50°25′04″ пн. ш. 30°32′34″ сх. д. / 50.417861111111° пн. ш. 30.542805555556° сх. д. / 50.417861111111; 30.542805555556
Тип	будівля і крамниця
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	радянський архітектурний модернізм
Архітектор	Чмутіна Наталія Борисівна і Стукалов Олег Костянтинович
Будівництво	1971 — 1984
Адреса	бульвар Миколи Міхновського, 23

Будинок меблів — універсальний меблевий магазин-виставка з увігнутим дахом, зведений у стилі неомодернізму. Розташований у Києві на бульварі Міхновського, 23.

Будинок меблів для свого часу був знаковою спорудою^[1].

Будинок меблів спроектував 1971 року авторський колектив КиївЗНДІЕПу у складі Наталії Чмутіної (керівник), Олега Стукалов, Юрія Чеканюка, конструкторів Леоніда Дмитрієва, Вадима Авдєєва, Юрія Реброва^[2][3].

Будинок планувався як торговельний центр і виставковий павільйон. Великі скляні вітрини дозволяли оглядати меблі цілодобово. Передбачалось також проведення консультацій щодо декорування осель^[4][5].

Основну частину будинку займала центральна зала. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозалом на 50 місць, адміністративними приміщеннями. Приміщення на другому поверсі обладнали модулями-макетами квартир із зразками меблевих композицій. На поверх вели пандуси і сходи.

З тильної сторони розміщувався одноповерховий корпус зі складом і технічними приміщеннями. На його даху був літній кафетерій на 35 місць^[6][3].

Завдяки сучасним будматеріалам і технологіям стало можливим створювати будівлі з величезним внутрішнім простором у найвигадливіших формах. З-поміж таких споруд у Києві виділяється будинок меблів, який, поряд із Палацом урочистих подій, Житнім і Володимирським ринками, має увігнутий дах^[3].

Конструктори Юрій Ребров, Леонід Дмитрієв і Вадим Гордєєв розробили для будинку спеціальну конструкцію. Розробники запропонували на провислі ванти, закріплені на опорах, класти покриття з металевих мембран. На них укладаються плити ізоляції й утеплення, а також оцинковані листи. За допомогою нової технології вдалось накрити простір магазина, площею в 16 270 квадратних метрів^[5]. Покриття у плані становило 63,3×63,3 м, стріла провисання — 8,5 м^[6].

Використання вантів для покриття споруд набула поширення у 1960-х — 1970-х років. У Києві за такою технологією збудували будівлю автопарку № 7.

• Мазніченко О. Універсальний меблевий магазин-виставка // Наталія Борисівна Чмутіна: Життєвий та творчий шлях архітектора. — Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України; Нац. акад. образотворчого мистецтва і архітектури. — К. : Адеф-Україна, 2012. — С. 171—176. — ISBN 978-966-187-185-3.
• Общественные здания // Строительство и архитектура. — 1967. — № 4. — С. 19—37.
• Штолько В. Г. Архитектура сооружений с висячими покрытиями. — К.: Будівельник, 1979. — 152 с.
• Будинок меблів. Історія // Kyivpastfuture. — 2020. Архівовано з джерела 24 жовтня 2020. Процитовано.