Бушинка

село Бушинка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Тульчинський район
Тер. громада	Шпиківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05100170030065694
Облікова картка	Бушинка
Основні дані
Засноване	XVIII століття
Населення	498
Площа	2,2003 км²
Густота населення	226,3 осіб/км²
Поштовий індекс	23345
Телефонний код	+380 4355
Географічні дані
Географічні координати	48°50′4″ пн. ш. 28°27′25″ сх. д. / 48.83444° пн. ш. 28.45694° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	287 м
Найближча залізнична станція	Бушинка
Місцева влада
Адреса ради	23345, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с. Бушинка, вул. Кооперативна, 6
Карта
	Бушинка
	Бушинка
Мапа

Буши́нка — село в Україні, у Шпиківській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Населення становить 498 осіб.

Розташування

Сусідні населені пункти — с. Рахни-Лісові, сел. Шпиків, с. Сліди, с. Уяринці, Гута Бушинська.

Транспорт

На околиці села розташований зупинний пункт Бушинка на електрифікованій залізниці напрямку Жмеринка — Вапнярка — Одеса.

Історія

Село засновано на початку XVIII століття^[1]. У Бушинці проживають представники різних національностей, зокрема українці, росіяни, поляки, молдовани^{[джерело?]}.

У 2-й половині XVIII століття село належало до Францішка Ксаверія Любомирського, після нього — до галицького каштеляна Станіслава Ворцеля(інші мови). Від останнього село придбав граф Станіслав Дунін^[2]^[3].

Станом на квітень 1792 року в селі мешкали 92 родини чиншової шляхти, котрих Дунін принизив до рівня кріпаків^[2]^[3].

Родом з Бушинки Петро Андрійович Стахів, 1894 р.н., довірена особа генерала-хорунжого Юрія Тютюнника при підготовці антибільшовистского повстання у 1922 році^[4].

Примітки

↑ Бушинка. Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область. Київ: Інститут історії Академії наук УРСР. 1972. с. 777.
↑ ^а ^б Гісцова, Любов (1978). Скарга громади с. Бушинки Ямпільського повіту Подільської губернії до Ямпільського земського суду про закріпачення їх графом С. Дуніним. У Лещенко, Микола (ред.). Селянський рух на Україні. Середина XVIII – перша чверть XIX ст. Збірник документів і матеріалів. Київ: Наукова думка. с. 291—292.
↑ ^а ^б Бовуа, Даніель (2023). Трикутник Правобережжя. Царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр. (вид. друге). Київ: Кліо. с. 91. ISBN 978-617-7755-15-8.
↑ Атаман Федорченко Ч. 4/7 Все дороги ведут в Кишинев (1922) | Шпионский мост | Знаки судьбы (укр.), процитовано 11 травня 2023^{[неавторитетне джерело]}

Література

Буши́нка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.571

Посилання

Погода в селі Бушинка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Розклад руху приміських електропоїздів по ст. Бушинка [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бушинка. Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область. Київ: Інститут історії Академії наук УРСР. 1972. с. 777.

[:0-2] а ^б Гісцова, Любов (1978). Скарга громади с. Бушинки Ямпільського повіту Подільської губернії до Ямпільського земського суду про закріпачення їх графом С. Дуніним. У Лещенко, Микола (ред.). Селянський рух на Україні. Середина XVIII – перша чверть XIX ст. Збірник документів і матеріалів. Київ: Наукова думка. с. 291—292.

[:1-3] а ^б Бовуа, Даніель (2023). Трикутник Правобережжя. Царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр. (вид. друге). Київ: Кліо. с. 91. ISBN 978-617-7755-15-8.

[4] Атаман Федорченко Ч. 4/7 Все дороги ведут в Кишинев (1922) | Шпионский мост | Знаки судьбы (укр.), процитовано 11 травня 2023^{[неавторитетне джерело]}

[1]

[2]

[3]

[4]