Білий Максим Іванович
Бі́лий Макси́м І́ванович (нар. 27 квітня 1989, Новомосковськ, Дніпропетровська область — пом. 14 вересня 2013) — український футболіст, півзахисник. Відомий виступами за команди ФК «Харків», «Металург» (Запоріжжя) та «Зоря». Протягом 2005–2011 років викликався до лав юніорських та молодіжних збірних України. У складі молодіжної збірної України брав участь у Чемпіонаті Європи з футболу серед молоді 2011 року. Клубна кар'єраРанні рокиРозпочав грати у футбол у дворі. Одного разу друг покликав Максима піти з ним на тренування з футболу, де тренер сказав Білому, що він може приходити на заняття. Потім Максим грав у дитячо-юнацькій школі номер один у рідному місті Новомосковську, де молодий футболіст тренувався близько 6 років. Коли Білому було близько 11 років, його помітили тренери з команди «Дніпро Олімп». Там він пограв два роки, після чого Максима запросили спробувати свої сили в школу донецького «Шахтаря». Там футболіст пробув рік, але покинув академію, оскільки мало грав. Повернувшись назад, Білий закінчив школу в рідному місті в 16 років. Виступав у ДЮФЛ України у складі дніпропетровського дитячо-юнацького футбольного клубу ІСТА, де був одним з найкращих бомбардирів, відзначившись протягом 2003–2006 років 54 забитими голами у 69 матчах. Після випуску Білий поїхав у харківський «Металіст», пробув там два місяці на перегляді, але контракт так і не підписав. Після цього прийшла пропозиція поїхати спробувати свої сили в Латвію, де молодий футболіст теж був на перегляді. Саме там Білому прийшла повноцінна пропозиція від «Харкова», куди Максим приїхав та підписав свій перший професійний контракт. «Харків»18 липня 2007 року у віці 18 років дебютував у Вищій лізі в матчі проти «Чорноморця» в Одесі. Максим вийшов у стартовому складі і на 66 хвилині був замінений на Володимира Самборського. «Городяни» виграли той матч з рахунком 1:0. 3 листопада 2007 року у домашньому матчі проти київського «Арсенала» Білий вийшов на заміну на 58-й хвилині за рахунку 0:0 і у залишений час забив два м'ячі, зробивши перший у кар'єрі дубль, причому другий гол потрапив тоді в 20-ку найкращих голів чемпіонату. В підсумку, в тому сезоні команда змогла зберегти прописку в еліті, зайнявшии 14 місце. У наступному сезоні 2008/09 команда виступала дуже невдало, здобувши за весь сезон лише дві перемоги і зайняла останнє місце, вилетівши в Першу лігу. Всього Білий відіграв за клуб два сезони, маючи постійне місце в основному складі команди. «Металург»Білий не хотів грати лігою нижче і сказав керівництву, що хоче залишитися у Прем'єр-лізі та грати в якомусь іншому клубі. Футболісту пішли назустріч, сказавши, що якщо він знайде новий клуб, то зможе залишитися в ньому. Білому надійшла пропозиція від запорізького «Металурга», куди Максим і перейшов влітку 2009 року. Проте, закріпитись в складі запорізького клубу Максим не зумів, виступаючи здебільшого за молодіжну команду, за яку до кінця року провів 14 матчів і забив 6 голів. За основну ж команду Білий провів лише по одному матчу в Кубку і Чемпіонаті України, причому в обох матчах виходив на заміну вже по ходу другого тайму. «Зоря»На початку 2010 року підписав трирічний контракт з луганською «Зорею», в якій став одним з ключових гравців півзахисту команди. Востаннє півзахисник «Зорі» вийшов на поле 11 грудня 2011 року. Тоді луганчани поступилися в Донецьку місцевому «Металургу» з рахунком 0:3[1]. Після смерті Максима Білого «Зоря» вирішила назавжди закріпити за ним номер 33, під яким він грав[2]. Виступи за збірніЩе виступаючи за дитячо-юнацький клуб ІСТА привернув увагу тренерів збірної України з юнаків віком до 16 років, провів 2005 року у складі цієї збірної дві гри, відзначився одним забитим голом. Протягом 2006–2008 років залучався до ігор юнацьких збірних України. Вже 2007 року отримав виклик до табору молодіжної збірної України, втім дебют в офіційних матчах «молодіжки» відбувся лише 10 лютого 2009 року у грі проти турецьких однолітків. Загалом не дуже регулярно потрапляв до складу молодіжної збірної, однак навесні 2011 року був включений до остаточної заявки української команди для участі у молодіжному чемпіонаті Європи 2011 року. В рамках цього турніру взяв участь в усіх трьох матчах команди, став автором єдиного голу українців на чемпіонаті, який забив, вийшовши на заміну наприкінці гри проти збірної Чехії.
Хвороба і смертьНавесні 2012 року стало відомо про серйозні проблеми зі здоров'ям у півзахисника. Максим Білий отримав травму ще в осінній частині чемпіонату: ведучи повітряну боротьбу, він травмував голову. Незабаром футболіст став скаржитися на постійний головний біль. За чутками у футболіста утворилась пухлина головного мозку, проте керівники «Зорі» відмовлялися говорити про хворобу Білого, підтвердивши лише, що півзахисник лікується в Ізраїлі, а також спостерігається у клубних фахівців[3]. Після цього у травні Максим поїхав на лікування до німецької клініки[4], з якої був виписаний 4 вересня. Після цього футболіст розпочав самостійно займатись на велотренажері, а через місяць приступив до легких пробіжок[5]. 4 грудня Білий повернувся до німецької клініки для контрольного обстеження. За динамікою і за відгуками лікарів у грудні він міг приєднатися до команди, але не вийшло - у Максима знову відбулося загострення хвороби[6]. У квітні 2013 року головний тренер «Зорі» Юрій Вернидуб відмовлявся коментувати ситуацію щодо стану здоров'я футболіста клубу Максима Івановича Білого: «Нічого не буду коментувати. Хлопцеві головне стати на ноги і далі продовжувати жити. Ми всі його підтримуємо.»[7]. 14 вересня 2013 стало відомо про смерть півзахисника «Зорі» Максима Івановича Білого, про що повідомила прес-служба клубу[8]. 28 вересня 2013 року луганська «Зоря» в сотий раз перемогла в чемпіонатах України і присвятила цю перемогу пам'яті Максима Білого[9]. Примітки
Посилання
|