В'яжучі речовини

В'яжучі речовини, в'язівники́^[1][2] — в'яжучі речовини, що мають властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали й тужавіти з утворенням міцного каменю, зв'язуючи зерна піску, гравію, щебеню.

Розрізняють неорганічні (мінеральні) в'язівники (цемент, гіпс, вапно й ін.) і органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт, а також синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні смоли).

Мінеральними (неорганічними) в'язівниками називають (порошкоподібні) дрібно змелені речовини, що при змішуванні з водою (іноді з водяними розчинами солей) утворюють пластичну масу, яка згодом тужавіє та поєднує в моноліт різні сипкі матеріали.

Усі мінеральні в'язівники поділяють на 4 групи:

1. Повітряні — в'язівники, що після змішування з водою тужавіють і тривало зберігають свої властивості лише на повітрі. Пов'язане це з тим, що утворюються нові гідратні сполуки, добре розчинювані у воді. Повітряні в'язівники потрібно використовувати тільки в сухих умовах.

Приклади: гіпс, повітряне вапно, магнезіальні в'язівники тощо.

2. Гідравлічні — в'язівники, що тужавіють і тривало зберігають свої властивості у воді. Можуть довго визискуватися у водному середовищі, оскільки утворюють гідратні сполуки, стійкі до впливу води. Приклади: романцемент, портландцемент тощо.

3. Кислототривкі — в'язівники, які можуть тривало експлуатуватися при впливі кислот. Приклади: кислотоупорні, кремнефтористі, кварцові цементи тощо.

4. Автоклавні — в'язівники, що тужавіють при обробці в автоклавах, тобто при температурі 170—300 °С й тиску від 8 до 16 атмосфер. Приклад: усі в'язівники, отримані на основі вапна й будь-якого кремнеземистого або глиноземистого компоненту^[3].

Усі мінеральні в'язівники робляться за наступною технологією:

• 1. Видобуток вихідної сировини;
• 2. Готування вихідних матеріалів (магнетна сепарація, дріблення, промивання);
• 3. Випалювання сировинних компонентів, яке здійснюється при різних температурах;
• 4. Молоття отриманого в'язівника.

• Зв'язуюча речовина

• Будівельне матеріалознавство / За ред. П. В. Кривенка. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.
• В'яжучі речовини: підруч. для студ. вищ. навч. закл. напряму «Будівництво» III—IV рівнів акредитації / Р. Ф. Рунова, Л. Й. Дворкін, О. Л. Дворкін, Ю. Л. Носовський ; за ред. Р. Ф. Рунової ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. — К. : Основа, 2012. — 450 с. : іл. — Бібліогр.: с. 434—435 (44 назви). — ISBN 978-966-699-687-2

• В’яжучі речовини; Шлаколужний бетон // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 58; 214. — ISBN 978-966-7407-83-4.