Вайсберг Марюс Ерікович

Вайсберг Марюс Ерікович
Вайсберг Марюс Ерікович
Дата народження	1 квітня 1971 (53 роки)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР; Росія
Alma mater	Університет Південної Каліфорнії
Професія	кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
IMDb	ID 0049592

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайсберг.

Марюс Ерікович Вайсберг (справжнє прізвище Бальчунас, лит. Marius Balčiūnas; нар. 1 квітня 1971, Москва) — литовсько-єврейський кінорежисер, сценарист і продюсер, автор російських пародійних кінокомедій.

Біографія

Мати — литовка Дангуоле Бальчюнене (лит. Danguolė Balčiūnienė) — довгий час працювала в торговому представництві Литовської РСР у Москві. Батько — єврей Ернст Маркович Вайсберг^[1] (20.07.1934 — 09.03.2007) — директор картин у СРСР, продюсер, директор «Мосфільм-сервіс» кіноконцерну «Мосфільм». У радянський час працював з Андрієм Тарковським («Дзеркало»), Андрієм Кончаловським («Сибіріада»), Кареном Шахназаровим («Царевбивця»), в пострадянський час був зайнятий виробництвом телесеріалів.

Кінокар'єра

У 1989 році вступив до ВДІКу (ВГИК) на курс В. Наумова. Потім навчався в Школі кінематографії і телебачення в Університеті Південної Каліфорнії (USC School of Cinema-Television), отримав диплом в 1996 році. Його перша робота як кінорежисера — фільм «Мест нет» (Місць Немає, «No Vacancy», 1999).

Починаючи з фільму «Гітлер капут!», працює під прізвищем Вайсберг.

Фільмографія

Рік	Фільм
Рік	Фільм	Режисер	Сценарист	Продюсер
1999	Вакансії відсутні	Так	Так
2002	Мей			Так
2006	Старший син	Так	Так
2008	Гітлер капут!	Так	Так
2009	Кохання у великому місті	Так	Так
2010	Кохання у великому місті 2	Так	Так	Так
2012	8 перших побачень			Так
2012	Ржевський проти Наполеона	Так
2014	Кохання у великому місті 3	Так	Так
2015	8 нових побачень	Так		Так
2016	8 кращих побачень	Так
2017	Бабця легкої поведінки	Так	Так	Так
2018	Нічна зміна	Так	Так	Так

Критика

У своїх інтерв'ю режисер визнає, що його роботи важко сприймаються в інтелектуальних колах. При цьому він залишає за собою право самостійно встановлювати межі смаку та вульгарності і стверджує, що преса направлено нав'язує думку про низький творчий рівень його стрічок^[2].

Відгуки в пресі носять переважно негативний характер. Журнал «Коммерсант» вважає, що творці стрічок подібного роду «не в змозі контролювати фізіологічний процес виригання цитат і жартів, які виходять з них спонтанно, як блювотні маси»^[3].

«Чим скабрезніші жарти, тим вище касові збори, <…> цим принципом керуються автори комедії „Ржевський проти Наполеона“» — стверджує оглядач РИА Новости Сергій Варшавчик і наводить думку головного редактора журналу «Мистецтво кіно» Данила Дондурея: «Це бізнес, нічого особистого. Останнім часом абсолютні чемпіони прокату — кінокомікси. А тут комікси вийшли заміж за вульгарщину»^[4].

Примітки

↑ http://mdesign.ru/projects/globus21/rus/about/index.shtml^{[недоступне посилання]}
↑ Реутова К. (25.01.2012). Американское ощущение юмора. Взгляд.ру. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
↑ Гитлер капут!. Журнал «Коммерсантъ Weekend». №36 (82), 19.09.2008. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
↑ Варшавчик С. (25.01.2012). Кино о войне 1812 года: «комиксы вышли замуж за пошлятину». РИА Новости. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 25 травня 2012.

[1] ttp://mdesign.ru/projects/globus21/rus/about/index.shtml^{[недоступне посилання]}

[2] Реутова К. (25.01.2012). Американское ощущение юмора. Взгляд.ру. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.

[3] Гитлер капут!. Журнал «Коммерсантъ Weekend». №36 (82), 19.09.2008. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.

[4] Варшавчик С. (25.01.2012). Кино о войне 1812 года: «комиксы вышли замуж за пошлятину». РИА Новости. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 25 травня 2012.

[1]

[2]

[3]

[4]