|
Великий Тріанон
Великий Тріанон — палац Людовика XIV, збудований поблизу Версаля у прилеглому парку. Зовні будівля декорована рожевим мармуром, через що й отримала одну з назв — Тріанон з мармуру («Trianon de marbre»). З 1979 року включений до складу світової спадщини ЮНЕСКО. Історія У 1670 році Людовик XIV придбав Тріанон — село на околиці Версаля — і доручив архітекторові Луї Лево створити проект порцелянового павільйону (Trianon de porcelaine), який мав бути там збудований. Фасад оздобили білою та блакитною делфтською порцеляновою (керамічною) плиткою з французьких мануфактур в Руані, Лізьє, Невері та Сен-Клу. Будівництво розпочали 1670 року та завершили 1672 року. Вже до 1687 року крихка керамічна плитка зносилась до такого стану, що Людовік XIV наказав знести павільйон, замінивши його будівлею з міцнішого матеріалу. Роботи з її створення доручили архітекторові Жулю Мансару. Нова будівля, збудована Жулем Мансаром, була вдвічі більшою за Порцеляновий павільйон, а в її будівництві використали червоний мармур з Ланґедоку[1]. Розпочавши роботи у червні 1687 року, нову будівлю (якою ми бачимо її сьогодні) завершили у січні 1688 року, її відкрив Людовік XIV з дружиною маркізою де Ментенон влітку 1688 року. Великий Тріанон часто відіграв роль резиденції для короля і його дружини. З 1703 до 1711 року був резиденцією для сина короля і був улюбленим маєтком герцогині Бургундської, дружини внука Людовіка Бургундського, матері Людовика XV. Пізніше Тріанон став резиденцією дружини Філіпа I — брата короля. Її син, Філіп Орлеанський, регент при Людовику XIV, жив тут з матір'ю. Людовик XIV наказав додати два великі крила до Великого Тріанону, будівництво яких розпочалось 1708 року під керівництвом Мансара; це крило, так званий Тріанон-су-Буа, дім Орлеанської сім'ї, зокрема і Франсуази Бурбонської. Наймолодший онук короля Чарльз[fr] і його дружина Марія-Луїза Елізабет Орлеанська також проживали там. Після Орлеанської сім'ї, яка проживала у Версальському палаці, тут поселилась сестра Франсуази — Марія; остання — Луїза-Франсуаза[fr] жила у Тріаноні, а пізніше побудувала Бурбонський палац у Парижі, дизайн якого подібний до Тріанонського палацу. У 1717 році Петро I, який гостював у Версалі, зупинявся у Великому Тріаноні; Петергоф, резиденція Петра І, був побудований на взірець Версаля. .jpg) Людовик XV не вніс жодних змін до Великого Тріанону. У 1740 і 1743 році його батько, Станіслав Лещинський — колишній король Польщі, перебував тут під час своїх візитів до Версалю. Як і його попередник, Людовик XVI не вніс жодних змін до Великого Тріанону. Його дружина, королева Марія-Антуанетта, віддавала перевагу саме Малому Тріанону, давши кілька театральних вистав у galerie des Cotelle, галереї, де були розміщені картини Жана Коттеля[fr], на яких зображені боскети Версаля і Тріанона[2]. Під час Французької революції 1789 року Великий Тріанон був залишений напризволяще, ним ніхто не опікувався. А впродовж Першої Французької імперії Наполеон зробив його однією зі своїх резиденцій, обставивши її у стилі ампір. Він жив тут зі своєю другою дружиною Марією-Луїзою Австрійською. Наступними монархами, які жили в Тріаноні, був король Луї-Філіпп I і його дружина-італійка Марія Амалія; він — нащадок регента Філіпа Орлеанського, вона — племінниця Марії-Антуанети.  У жовтні 1837 року в Тріаноні відбулось весілля Принцеси Марі (дочки Луї-Філіппа I) з Олександром Вюртемберзьким[de]. У 1920 році Великий Тріанон став місцем підписання Тріанонського договору, який залишив Угорщину без половини її території. Ще й досі слово «Тріанон» символізує для угорців одну з найбільших національних трагедій. У 1963 році Шарль де Голль наказав реконструювати будівлю. У наш час це одне з найвідвідуваніших туристами місць Версаля, є також однією з президентських резиденцій, яку використовують для приймання іноземних делегацій. Список жителів
Примітки
Джерела
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великий Тріанон |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
