Великий хрест Залізного хреста

Великий хрест Залізного хреста нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes
Країна	Королівство Пруссія  Німецька імперія  Третій Рейх
Тип	Орден
Система	Залізний Хрест
Вручається:	вищий генералітет
Підстава	за видатні досягнення в керівництві стратегічними формуваннями та ведення кампаній (війн), які рішуче вплинули на хід війни
Статус	не вручається
Нагородження
Засновано:	10 березня 1813
Перше:	31 серпня 1813
Останнє:	19 липня 1940
Нагороджено:	20
Нагороджені:	Q18243166?
d  (1)
Черговість
Старша нагорода	Зірка Великого хреста Залізного хреста
Молодша нагорода	Лицарський хрест Залізного хреста (з 1939)
Великий хрест Залізного хреста у Вікісховищі

Великий хрест Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes) — найвища прусська і німецька військова нагорода, орден-хрест, заснований прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III 10 березня 1813 для нагородження найвидатніших полководців та воєначальників Пруссії за переможне ведення кампаній, які рішуче вплинули на хід війни за звільнення Німеччини від Наполеона.

Існувало кілька версій — 1813, 1870, 1914 та 1939 років. У нижній частині ордена вказували рік.

Великий хрест Залізного хреста
1813 року	1870 року	1914 року	1939 року

Ззовні Великий хрест мав таку ж саму форму, що й Лицарський хрест Залізного хреста, однак він був значно більшим: його діаметр становив 63 міліметрів. Хрест носили на шиї на стрічці орденських кольорів, її ширина становила 57 мм іншою відмінністю від Лицарського Хреста було те, що рамки виготовлялись не з срібла, а з золота.

За часів війни за звільнення Німеччини прусським королем нагороджено п'ять чоловік:

• Гебхард Блюхер (згодом князь Вальдштадт) (31 серпня 1813) — генерал-фельдмаршал, командувач прусськими військами у битві при Ватерлоо, 15 вересня 1813 нагороджений Зіркою Великого хреста Залізного хреста;
• Барон Фрідріх Вільгельм Бюлов фон Денневіц (15 вересня 1813) — генерал-лейтенант, командир прусського корпусу;
• Карл XIV Юган Бернадот (осінь 1813), за часів Наполеонівських війн маршал Наполеона, після обрання регентом та спадкоємцем-принцом Швеції приєднався до Шостої коаліції проти колишнього монарха;
• Граф Богислав Фрідріх Емануель Тауенцін фон Віттенберг (26 січня 1814) — генерал піхоти, командир блокадного корпуса Штеттіна;
• Людвіг Йорк фон Вартенбург (31 березня 1814) — генерал піхоти, командир прусського корупусу.

За часів французько-прусської війни кавалерами Великого хреста Залізного хреста стали дев'ять генералів:

• Кронпринц Альберт Саксонський (згодом король Саксонії) (22 березня 1871) — командувач об'єднаної пруссько-саксонської польової армії;
• Август Карл фон Гебен (22 березня 1871) — генерал піхоти, командир VIII армійського корпусу;
• Барон Едвін фон Мантойффель (22 березня 1871) — командир І армійського корпусу;
• Граф Гельмут фон Мольтке Старший (22 березня 1871) — начальник Генерального штабу
• Фрідріх Карл Прусський (22 березня 1871) — генерал-фельдмаршал, командувач армії;
• Кронпринц Фрідріх Вільгельм Прусський (згодом кайзер Фрідріх III) (22 березня 1871) — генерал-фельдмаршал, командувач 2-ї армії;
• Август Карл фон Вердер (22 березня 1871) — генерал піхоти, командир Стразбурзького блокадного корпусу;
• Король Вільгельм I (16 червня 1871) — верховний головнокомандувач прусської армії;
• Фрідріх Франц II (великий герцог Мекленбург-Шверінський) (4 грудня 1871) — командир ХІІІ армійського корпусу;

Великий хрест Залізного хреста відновлений 5 серпня 1914. Ним німецьким імператором нагороджено п'ять командувачів:

• Вільгельм II Гогенцоллерн (11 грудня 1916) — Кайзер Німеччини, верховний головнокомандувач імперської армії Німеччини
• Пауль фон Гінденбург (9 грудня 1916) — генерал-фельдмаршал, начальник Польового Генштабу, згодом нагороджений Зіркою Великого хреста Залізного хреста;
• Август фон Макензен (9 січня 1917) — генерал-фельбмаршал, командувач групи армій;
• Принц Леопольд Баварський (4 березня 1918) — генерал-фельдмаршал, головнокомандувач німецьких військ на Сході;
• Еріх Людендорф (24 березня 1918) — генерал піхоти, 1-й генерал-квартирмейстер Польового Генштабу.

1 вересня 1939 Адольф Гітлер відновив Залізний хрест, як державну нагороду, й разом з ним Великий хрест цього ордену. Цього разу Великому хресту передував Лицарський хрест Залізного хреста. Нагородження яким сталося лише одного разу, 19 липня 1940 року, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. Більше за всі роки Другої світової війни Великий Хрест не отримав ніхто — і навіть не відомі випадки, щоб Гітлер планував нагородити ним ще когось.

За підрахунками дослідників, Герінг замовив 12 копій Великого хреста, при чому в однієї з них рамки були виготовлені не з золота, а з платини. З цим хрестом Герінг здався в полон американцям, і нагорода, звичайно, була негайно вкрадена американськими військовими. Оригінал ж Великого хреста — той, який Гітлер вручив Герінгу 19 липня 1940 року — зберігався в берлінській резиденції Герінга, де й зник після того, як британська авіація перетворила будівлю на руїни.

• Лицарський хрест Залізного хреста
• Нагороди Третього Рейху
• Pour le Mérite
• Орден Чорного орла

• Angolia, John R. (1976). For Führer and Fatherland: Military Awards of the Third Reich. R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-14-9.
• Stephen Thomas Previtera, The Iron Time: A History of the Iron Cross, Second edition 2007, ISBN 978-0-9673070-3-9
• Gordon Williamson, The Iron Cross of 1939, 1997, ISBN 0-912138-86-6
• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.9, 13, 14, 17,760, 761 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• History and meaning of the German Iron Cross [Архівовано 28 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Brief outline of the order. [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.]