|
Венедиктов Лев Миколайович
Лев Миколайович Венедиктов (6 жовтня 1924, Тамбов — 10 грудня 2017, Київ) — радянський та український хоровий диригент, педагог, народний артист України, народний артист СРСР, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Герой України. ЖиттєписНародився 6 жовтня 1924 (м. Тамбов, Росія), у сім'ї відомого на той час регента — Миколи Яковича Венедиктова, який учився у Петербурзькій придворній півчій капелі разом з О.Александровим та Ю.Шапоріним, закінчив у М.Черепніна та А.Лядова Петербурзьку консерваторію, працював хормейстером у Маріїнському театрі. «Моїм еталоном у диригентській професії, — згадує Лев Миколайович, — був батько — дуже хороший музикант. Усе в домі, сім'ї було пов'язане з музикою. Часто збиралися друзі, колеги-музиканти, грали ансамблі, квартети, тріо чи співали. Пригадую: Мені — чотири роки, батько посадив мене на піаніно, ноги в мене звисають над клавіатурою. Всі співають Чайковського (музику до драми „Снігуронька“). З цього, мабуть, і почалося моє захоплення музикою на все життя». Мати Левка Миколайовича — Віра Олександрівна закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат у Петербурзі. Батько уособлював у сім'ї творчу, артистичну особистість, а мати зберігала домашнє вогнище… Левко почав займатися музикою з шести-семи років у Борисоглібській музичній школі, пізніше — в училищі. Планував піти вчитися до Мінської консерваторії по класу фортепіано, але війна зламала плани, і 17-річний юнак потрапляє на фронт. Волховський, Ленінградський, Карельський — на цих фронтах він пройшов шлях з Ансамблем Київського військового округу від оркестранта (грав на домрі[1]) до хормейстера. Після звільнення Києва поступив у Київську державну консерваторію, яку закінчив (1949) в класі Г. Верьовки. 1947—1954 — диригент ансамблю пісні і танцю Північно-Кавказького військового округу. Після закінчення консерваторії молодий хормейстер продовжував працювати з ансамблем, часто з успіхом виступав у різних містах. У 1954 році ансамбль запросили до театру на день Радянської Армії. Досить складна програма концерту. Ранком подзвонив Михайло Йосипович Пірадов — головний диригент театру: «Ми просимо вас зайти до театру». М.Пірадов та В.Колесник (на той час — головний хормейстер) запропонували перейти на роботу до театру хормейстером. 1954—1967 — хормейстер Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка, 1967—1970 — диригент Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка, 1972—2014 — головний хормейстер. 1971—1978 — доцент кафедри хорового диригування Київської державної консерваторії, з 1972 — головний хормейстер Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка, 1986—1991 — директор Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка. З 1959 — викладач Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського, З 1978 — завідувач кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського З 1979 — професор Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського. Як хормейстер-постановник випустив понад 100 оперних вистав, диригував операми в театрах України, Франції, Югославії, Польщі. Хор Національної опери України, створений ним, вважається одним із найкращих оперних хорів світу. Творча манера Л. Венедиктова позначена тонким розумінням природи хорового співу, глибоким проникненням в авторський задум, умінням донести до аудиторії найтонші нюанси звуковедення.  Брав участь у першому виконанні опер «Ярослав Мудрий» Г.Майбороди (1975), «На русалчин великдень» М.Леонтовича (1977), «Прапороносці» О.Білаша (1985). Серед постановок: «Наймичка» М.Вериківського (1984), «Мазепа» П.Чайковського (1991), «Гуґеноти» Д.Меєрбера, «Купало» А.Вахнянина (1993), «Реквієм» Дж. Верді (1993) та ін. Серед випускників Л. Венедиктова — Анатолій Семенчук, Кирило Карабиць, Наталія Кречко, Микола Лисенко, Богдан Пліш, Володимир Шейко, Олена Радько та інші. Помер на 94-му році життя 10 грудня 2017 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 52а). Нагороди
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
