|
Волинка
Воли́нка (дуда, козиця) — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Ірландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу. Вівчарські волинки або козиці в Україні називали ґа́йдами (дудами)[1]. Цікаво, що в іспанській Галісії подібний інструмент називається гайта[2]. Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки. В українській мові має синоніми: міх, дуда, коза, козиця, баран і т. ін. Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх. Вважається, що в Україні дуда з’явилася в XVI ст. саме на території Волині — звідси й назва «волинка», що поширилася на території колишньої Російської імперії. Проте є підстави думати, що в Україні волинка могла бути й раніше, оскільки і в країнах Заходу та Сходу вона має більш давню історію.[3]  Галерея.jpg) Див. такожПримітки
Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинка
Посилання |
||||||||||
