«Волосся Пеле», також відьомське волосся[1] (англ.Pele's hair, ісл.nornahár) — ниткоподібна (або капілярна) форма лави у вигляді волокон з вулканічного скловолокна[2]. Нитки утворюються за рахунок розтягування розплавлених базальтових фонтанів, потоків, лавопадів і сплесків лави, яка швидко остигає в повітрі на вітрі.
В сучасну наукову літературу цю волосовидну капілярну форму лави ввів в 1967 році американський вулканолог Гордон Макдональд. Він назвав її гавайських терміном, на честь Пеле — богині вулканів, відомої в гавайській міфології як володарка вогню і сильного вітру[4].
В Ісландії такі вулканічні утворення називають «відьомським волоссям» (ісл.nornahár)[1].
Опис
Утворюються з лави з температурою близько 1160 °C[5].
Волосся Пеле — тонке і легке, тому вітер розносить його на великі відстані. Воно відкладається в тріщинах і зниженнях рельєфу.
Волокна мають золотисто-жовтий колір, блищать на сонці, схожі на людську волосину або тонку суху соломку. Довжина значно варіюється (вкрай ламкі), зазвичай 5-15 см (рідко до 2 м), діаметр 0,5-2 мм[6].
Волокна дуже тендітні, з часом, на вітрі і при трясці руйнуються і перетворюються на пісок і пил.
Поширення
Волосся Пеле широко представлено навколо діючих вулканів з високотемпературною (дуже текучою рідкою) лавою, особливо на вулкані Кілауеа на острові Гаваї, США.
Застосовується як ізоляційні і фільтрувальні матеріали.
Цікаві факти
Гавайці традиційно вважають, що вони повинні жити в гармонії з усіма природними створіннями, тому не рекомендують збирати будь-які форми лави, тим більше що «волосся Пеле» неможливо перевозити через їх крихкість. Крім того, Федеральний закон забороняє брати що-небудь з національних парків. Щороку велика кількість лави вирушає назад на Гаваї людьми, які вірять, що стали невдачливими після того, як привезли її додому[7][8][9]
↑Dana J.D. On the Hawaiian Islands // United States Exploring Expedition: During the year 1838, 1839, 1840, 1841, 1842. Vol. 10: Geology. New York, London: G. Putnam, 1849. — P. 155—284.
↑MacDonald G. Basalts: the Poldervaart treatiseon rocksof basaltic composition // 1967. — Vol. 1. — P. 49.