Воронченко Ігор Олександрович

Воронченко Ігор Олександрович
Адмірал
Загальна інформація
Народження	22 серпня 1964(1964-08-22) (60 років) смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Ташкентське вище танкове командне училищеd
Військова служба
Приналежність	СРСР →  Україна
Вид ЗС	СВ ЗСС / СВ ЗСУ / ВМС ЗСУ
Рід військ	Танкові війська Берегова оборона
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну
Командування
2016—2020 Командувач ВМС України ????—2015 Начальник Головного управління персоналу ГШ ЗСУ ????—2013 Управління військ берегової та територіальної оборони 1998—2003 501-й окремий механізований полк (в/ч А0669)
Нагороди та відзнаки
Воронченко Ігор Олександрович у Вікісховищі

І́гор Олекса́ндрович Воро́нченко (нар. 22 серпня 1964, смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — адмірал Військово-Морських Сил ЗС України (23 серпня 2018). Командувач ВМС ЗС України (2016–2020)^[1]. З 2020 року — Головний інспектор Міністерства оборони України.

Ігор Воронченко народився в смт Бабаї на Харківщині. Бажання стати військовиком мав з дитинства.

У 1986 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище, після чого потрапив до Групи радянських військ у Німеччині, де командував танковим взводом. У 1988 році повернувся до Радянського Союзу, продовжив військову службу у Білоруському військовому окрузі на посадах командира танкової роти та начальника штабу танкового батальйону. з 1986 по 1992 рік проходив військову службу на посадах від командира взводу до начальника штабу — заступника командира танкового батальйону.

Після розпаду СРСР повернувся на Батьківщину та склав присягу на вірність народу України. В ЗС України — з 1992 року. Проходив службу в Національній гвардії України в м. Харкові. З 1998 по 2003 рік на території Криму командував 25-м полком Національної гвардії, що перебував у складі 7-ї дивізії НГУ. Полк згодом був переформований у 501-й окремий механізований полк (в/ч А0669)^[2].

З грудня 2003 року — у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, де займав відповідальні посади начальника відділення та начальника відділу — заступника начальника військ берегової оборони Командування ВМС ЗС України.

У 1997 році здобув оперативно-тактичний рівень, а в 2007 році — оперативно-стратегічний рівень військової освіти.

З 2007 року по 2011 рік проходив службу на керівних посадах в Об’єднаному оперативному командуванні Збройних Сил України. У 2011–2015 роках обіймав посаду заступника командувача ВМС ЗС України з берегової оборони, а з червня 2015 року до квітня 2016 року очолював Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

6 грудня 2013 року полковнику Ігорю Воронченку — заступнику командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з берегової оборони — начальникові управління військ берегової та територіальної оборони Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України було присвоєно військове звання генерал-майора^[3].

У 2014 році, протягом шести місяців, брав участь в АТО на території Луганської області, де був координувальним заступником керівника АТО.

14 жовтня 2015 року генерал-майору Ігореві Воронченку — начальнику Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта^[4].

25 квітня 2016 року призначений в.о. командувача ВМС ЗС України^[5][6].

2 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко призначив генерал-лейтенанта Ігоря Воронченка командувачем ВМС ЗС України та присвоїв йому військове звання віце-адмірала^[7][8][9]. 23 серпня 2018 року указом Президента України № 242/2018 присвоєне військове звання адмірала^[10].

11 червня 2020 року указом Президента України № 216/2020, Воронченка було звільнено з посади Командувача ВМС ЗС України. На його місце було призначено контр-адмірала Олексія Неїжпапу. Тоді ж Ігоря Воронченка було призначено на посаду Головного інспектора Міністерства оборони України.

• Орден «За заслуги» (Франція, 30 листопада 2019)^[11]
• Орден Данила Галицького (24 серпня 2013) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України^[12]
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (20 жовтня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм^[13]
• Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»
• Медаль «За сумлінну службу» I ступеня
• Медаль «10 років Збройним Силам України»
• Медаль «15 років Збройним Силам України»

• Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.]

• віце-адмірал Воронченко Ігор Олександрович^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Інтерв'ю

• Я пропонував вивести танки і розстріляти Верховну Раду Криму
• Генерал Ігор Воронченко: Болотов, Пушилін, Губарєв — усі вони пішаки
• Ігор Воронченко: Сила військ берегової оборони — в людях, які люблять свою землю (PDF). Журнал «Військо України» № 10 (136) 2011 (стор. 14—15). Процитовано 27 березня 2014.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 1). «YouTube». Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 2). «YouTube». Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
• Президент змінив командувача ВМС України: флот очолив бойовий генерал [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]