Умови бойової діяльності військ, в яких здійснюється робота військово-медичної служби, а також особливості бойових уражень і захворювань, що є їх наслідком, унеможливлюють цілковите перенесення у військову медицину теорії і практики цивільної медицини. Військова медицина як окрема галузь медицини зародилась у XVII столітті. Основоположниками російської військової медицини є Матвій Мудров, М. І. Пирогов, М. О. Вельямінов, Б. К. Леонардов, З. П. Соловйов, Ю. І. Смирнов та інші.
Військова медицина в Україні наразі є доволі розвинутою сферою, яка відповідає усім сучасним напрямкам, характерним для розвинутих країн Європи та світу. Наразі йде дієва підготовка до законодавчого затвердження військово-медичної доктрини держави.
Очерки истории советской военной медицины. — Л., 1968.
Організація медичного забезпечення військ: підруч. для студ. вищ. мед. (фармац.) навч. закл. України ІІІ-IV рівнів акредитації / М. І. Бадюк, Ф. М. Левченко, В. П. Токарчук [та ін.] ; під ред. В. В. Паська. — Київ: «МП Леся», 2005. — 430 с.
История развития медицины и военно-полевой хирургии: моногр. / С. И. Шевченко, В. М. Зыбин, Р. С. Шевченко [и др.]. — Харьков: Городская типография, 2009. — 178 с.