Військовий (військово-морський, військово-спортивний) ліцей, ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою — заклад спеціалізованої освіти, що забезпечує здобуття освіти військового профілю для осіб (далі - ліцеїсти) з 13 років одночасно із здобуттям базової та/або профільної середньої освіти.
Історія військових ліцеїв України пов'язана з історією країни у складі Російської імперії (1721—1917) та СРСР (1922—1991), де існували кадетські корпуси та суворовські військові та нахімовські військово-морські училища. Після проголошення незалежності України у 1991 році ці навчальні заклади переформатовані на військові ліцеї. Зі здобуттям незалежності українські військові ліцеї позбавляються «суворовської» («нахімовської») культурної колоніальної спадщини[1].
Військові ліцеї можуть бути підпорядкованими Міністерству оборони України, Міністерству освіти і науки України або відповідним обласним радам[2].
Завдання
- забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, а також створення умов для опановування систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру тощо;
- створення умов для здобуття вихованцями ліцею освіти в межах обсягу, визначеного державним стандартом загальної середньої освіти;
- забезпечення поглибленої допрофесійної підготовки військового спрямування, можливості здобуття ліцеїстами первинних військових знань та навичок, необхідних для подальшого їх вступу і навчання, у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, що мають військові навчальні підрозділи;
- виховання ліцеїстів у дусі відданого служіння Українському народові, любові до військової служби та свідомого прагнення до опановування професією офіцера;
- підготовка ліцеїстів морально і фізично здоровими, загартованими, спроможними долати можливі труднощі військової служби.
Види військових ліцеїв
Див. також
Посилання
Примітки
