Вікіпедія:Стиль/Преамбула

Цю сторінку запропоновано включити до довідкової системи Вікіпедії як правило чи настанову. Наразі все, що написано на цій сторінці, не є чинним правилом або настановою Вікіпедії. Проєкт може перебувати у стадії розробки, обговорення або отримання підтримки спільноти для ухвалення, а також може бути відхилений.

Двома словами: Преамбула повинна давати визначення теми та коротко узагальнювати її найважливіший зміст.

Преамбула або вступ — перший розділ статті Вікіпедії, який узагальнює її найважливіший зміст. Читач, як правило, ненадовго затримується на читанні всієї статті, і преамбула часто може бути єдиним прочитаним розділом. Вступ має бути лаконічним, зрозумілим, доступним та нейтральним. Він має бути написаний простою мовою, без складних та специфічних слів та мовних конструкцій, адресуючи текст для широкого кола читачів різного віку. Нетривіальні факти у вступному розділі необхідно підтверджувати авторитетними джерелами, якщо це не підтверджено вже в статті. Значущість теми зазвичай розкривається в перших кількох реченнях.

Вступна частина може містити зазвичай не більше чотирьох абзаців, які ніколи не поділяються на підрозділи. До вступного розділу також додають, за необхідністю, різноманітні шаблони (неоднозначності, повідомлення про проблеми, картки, бічну навігацію тощо).

Перед текстом преамбули, за необхідності, додаються такі шаблони та елементи:

• Технічні, як {{DISPLAYTITLE}}, {{Lowercase title}}, {{Italic title}}, {{Вибраний список}}, {{Вибрана стаття}} та {{Добра стаття}}.
• Верхня примітка, яка допомагає читачам швидко знайти необхідну статтю, якщо читач потрапив на неправильну сторінку. Текстові браузери та програми для читання подають сторінку послідовно частинами, і тоді дуже доречно покликатися на інше значення. Не робіть таке посилання розділом.
• Шаблони впорядкування, які інформують про недоліки статті, а також про номінації на вилучення, перейменування чи поліпшення.
• Картки, які містять коротку інформацію про тему статті і додаються перед текстом статті (але відображаються із правого боку вступу, як зображення). Наявність параметрів є головною різницею між карткою та навігаційним шаблоном: навігаційний шаблон ідентичний у всіх статтях певної теми, тоді як інформаційний шаблон має різний вміст у кожній статті.
• Попередження про незвичні шрифти, які інформують читача про використання специфічних іноземних шрифтів, які можуть не підтримуватися системою чи браузером. Додається перед текстом, після усіх інших шаблонів.
• Зображення, яке інколи необхідне для преамбули (зазвичай при відсутності картки). Додається з текстовим поясненням перед текстом, щоби програми для зчитування екрану озвучували підпис до зображення після вступної примітки. Таке зображення також буде показане на спливаючих підказках при наведенні курсору на покликання на статтю.
• Бокові навігаційні шаблони, які є підбіркою вікіпосилань за темою статті для полегшення переходу між цими статтями. Бокові навігаційні шаблони іноді ставлять у вступі, особливо коли немає шаблонів-карток. Якщо такий шаблон є, боковий навігаційний шаблон можна перенести до будь-якого іншого розділу.
• Текст вступу, який лаконічно узагальнює тему статті та має зацікавити читача. Належний розмір вступу залежить від статті, але зазвичай не більше, ніж чотири абзаци.
• Зміст, який автоматично з'являється у всіх статтях із понад трьома розділами. Намагайтеся за можливості не міняти стандартне розміщення змісту, оскільки це змінює звичний вигляд сторінок. За необхідністю такий зміст розміщуйте після вступного тексту, бо користувачі текстових програм для зчитування екрану очікують побачити зміст після вступного тексту й вони можуть пропустити текст між змістом та першим розділом.

Вступ мусить відповідати вимогам перевірності. Дописувачам необхідно збалансувати використання приміток у вступі, щоби підтвердити лише критично суперечливі твердження, та не покликатися на велику кількість джерел (зазвичай двох-трьох джерел вистачає). Наявність зносок не обов'язкова у преамбулі, особливо у розвинутих статтях, однак дописувачі мусять докласти зусиль, щоби читачі могли швидко та легко перевірити джерело. Наявність виносок у преамбулі визначається окремо для кожної статті, за необхідністю, на основі консенсусу дописувачів.

Якщо твердження є надто суперечливим і необхідне джерело, то до вступу можна додати надрядковий запит щодо цієї проблеми {{джерело}} або {{нема в джерелі}}.

Для покликання на розділ, де зазначені докладні факти та зазначені джерела, використовуйте {{Перехід}}.

Преамбулу має бути написана доступно: уникайте складнопідрядних речень та зворотів, складної термінології та скорочень, зайвих математичних формул та рівнянь, символів. Найважливіше — донести до читача важливість теми, розкрити її значущість та зацікавити описом, але без вражаючих фактів та тавтології. Тобто, зробити текст доступним для широкої аудиторії.

Для преамбули важливо, щоби текст описувався нейтрально та за опублікованими надійними джерелами якщо таких джерел не подано далі по тексту. Намагайтеся коротко та збалансовано висвітлити всі необхідні факти у преамбулі, описуючи ключові точки зору. Не використовуйте вирази надмірного вихваляння («знаменитий», «легендарний», «відомий», «видатний» тощо). Докладніше суперечливі твердження варто розкривати вже в основному тексті статті. Прості факти можуть зазначатися лише в преамбулі (як назви таксонів, титули, нагороди тощо).

Зважений виклад особливо необхідний у статтях про біографії живих людей. Статті на подібну тему варто ґрунтувати на найнадійніших і найякісніших вторинних незалежних джерелах. Велику увагу треба приділяти викладу критики та суперечливих тверджень щодо особи, щоби вступний текст не переважувався надмірно в цей бік. Також збалансовуйте стару та нову інформацію про персону. Не перевантажуйте перше речення, описуючи все, що відомо; натомість розширюйте релевантну інформацію в тлі статті. Після смерті особи, немає потреби радикально переписувати вступ.

Перше речення повинно коротко представити тему (відповісти на питання «хто?», «що?», «де?», «коли?», залежно від контексту).

Зазвичай, назва сторінки є підметом першого речення та виділяється жирним:

Істо́рія — наука, що вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Але не завжди можливо утворити термін — визначення. Коли тема статті просто описова, то для уникнення тавтології, та для лаконічності викладу немає потреби відокремлювати назву статті через тире:

Історія Брунею починається з перших поселень, які датуються VI—VIII чи X—XI сторіччями нової ери.

Аналогічно, якщо це список, то не варто починати речення «Це є список речей про щось». Інформативний початок краще, ніж дослівне повторення назви сторінки:

Територією України протікає близько 63 тис. річок.

Інколи тавтології не уникнути, і в деяких випадках таке визначення можливе:

Правописний словник — правописний словник української мови, створений мовознавцем Григорієм Голоскевичем.

Проте, навіть у таких випадках найкраще перефразувати:

Правописний словник української мови, створений мовознавцем Григорієм Голоскевичем та уперше виданий 1929 року.

Не є обов'язковим дослівне повторення назви сторінки; підмет (головне слово) може мати іншу форму, синоніми та широко знані абревіатури, які також виділяються жирним:

Вели́ка Брита́нія, офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії, скорочено — Сполу́чене Королі́вство — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах.

У біографічні статтях також не треба повторювати назву сторінки. Зазвичай, це повне або коротке ім'я особи, рідше псевдонім. Також зазначаються інші імена, за якими особу знають (після зміни імені, псевдоніми, сценічні імена тощо):

Суса́на Алі́мівна Джамаладі́нова (знана під псевдонімом Джама́ла; нар. 27 серпня 1983) — українська співачка, народна артистка України.

Визначення необхідно коротко сформулювати, щоби читачі-нефахівці відразу зрозуміли контекст; складна термінологія лише ускладнить засвоєння тексту:

Секс — категорія інтимних практик та одна з фізіологічних потреб організму, що спрямована на задоволення сексуального потягу та статеве розмноження.

За необхідності варто вказувати дати та місце, щоби читачеві швидше зрозуміти, чи правильну статтю він читає:

Столітня війна (1337—1453) — тривалий військово-політичний конфлікт між королівствами Англія і Франція.

Якщо тема статті відома через якусь одну подію, то цю подію варто зазначати в першому реченні (те ж стосується вигаданих тем, містифікацій тощо):

А́льберт А́йнштайн (14 березня 1879 — 18 квітня 1955) — німецький фізик-теоретик, який відомий розробкою теорії відносності.

Варто відразу пояснювати читачеві, про що мова, тому для широко визначених тем уточнення з паперових енциклопедій зайві. Наприклад, не варто писати «Функція в математиці — правило…», коректніше просто «Функція — правило…». Для вузькоспеціалізованих тем, де можлива неоднозначність, формулювання з контексту визначення можна додати уточнення, як-от: «У криптографії довірена третя сторона…»

Якщо назва сторінки містить уточнення в дужках, то його необхідно опускати. Наприклад, треба писати «Уран — сьома планета від Сонця в Сонячній системі», некоректно зазначати «Уран (планета) — велика та сьома від Сонця в Сонячній системі».

Перше речення мусить покликатися до ширших тем, що докладніше описують контекст. Наприклад, якщо стаття про будівлю чи якусь місцевість, то треба вікіфікувати географічну область, де вона розташована.

Гвінейська затока — затока у Атлантичному океані, біля берегів Екваторіальної Африки.

Якщо стаття про якийсь технічний чи спеціальний термін, то перше речення повинно зазвичай містити посилання на сферу застосування цього терміну.

Абсолютна величина, чи модуль — у математиці, величина, значення або число незалежно від знака.

Наголоси варто проставляти лише у випадках, коли це необхідно для увиразнення назви, поняття чи терміна. До таких випадків належать:

• Власні назви та імена, де правильний наголос може бути неочевидним: Ба́хмач, Кам'янське́, «Те́в'є-Те́вель», Бо́гдан Андрій Йосипович.
• Складні випадки наголошування, де можливі помилки: ві́льха, спи́на, боро́давка.
• Не надто поширені поняття та назви: евтана́зія, апартеї́д, Ха́нука, Ніу́е.
• Омографи, які мають різні наголоси залежно від значення: за́мок і замо́к, а́тлас і атла́с, Ку́ба і Куба́.
• Слова та назви з подвійним наголосом: жа́ло́, апо́стро́ф, бо́нда́рство, Ба́хму́т, Ла́то́риця.

У неочевидних випадках наголос слід додавати лише тоді, коли він достеменно відомий, з посиланням на джерела.

Наголоси не обов'язково проставляти в таких випадках:

• У назвах, що складаються із загальновживаних слів, де неправильний наголос малоймовірний: «Чорна рада», Центральне розвідувальне управління, Мала гірнича енциклопедія.
• У загальних описових статтях: Історія виноробства, Демографія атеїзму та списках: Список країн НАТО, Офіційні коктейлі ІБА.
• В описових словосполученнях чи офіційних назвах, де власні назви є лише частиною: Банк Маврикію, Форсування Сіверського Донця, «Україна — не Росія», «Похмілля-2: з Вегаса до Бангкока». Наголос має бути в окремій статті про відповідну власну назву.
  • Виняток: Наголос можна проставити, якщо власна назва вживається рідко або специфічно в межах поняття та не має ширшого енциклопедичного вжитку поза його контекстом. Наприклад: «Хроніки Рі́ддіка», Орден Афта́б, Війна Босі́н.

Якщо предмет статті знаний українською назвою, то оригінальну назву необхідно зазначати в круглих дужках за допомогою шаблонів {{lang}} чи подібних. Окремі мови потрібно розділяти крапкою з комою. романізацію нелатинських шрифтів комами. Не виділяйте жирним шрифтом іноземні назви, які зазвичай широко не використовуються в українській мові. Альтернативні іноземні назви можуть виділятися курсивом, якщо вони часто використовуються в джерелах, особливо довідниках.

Не зазначайте іноземні еквіваленти в тексті головного речення для альтернативних імен або для особливо довгих імен, оскільки це захаращує головне речення та погіршує легкочитність. Не включайте іноземні еквіваленти в головне речення лише для того, щоб показати етимологію. Іншомовні назви треба перенести у виноску чи в інше місце статті, якщо вони можуть захаращувати перше речення.

Доречний розмір преамбули залежить від загального розміру статті. Вступ може бути взагалі непотрібним, якщо стаття коротка. У Вікіпедії вітається доповнення коротких статей, але коли немає авторитетних джерел, то це може бути неможливо. Як тільки статтю достатньо розширять, зазвичай десь на 400—500 слів, можна спробувати додати вступний розділ.

Рекомендовано описувати вступ не більше за чотири абзаци, та не більше 500 слів. Але це не є обов'язковим, і розмір може змінюватися залежно від предмету статті та викладу основного тексту. Може бути корисною порада нижче:

Усі користувачі можуть редагувати вступ, натиснувши посилання редагувати всю статтю. За замовчуванням немає посилання на редагування лише для головного розділу, але зареєстровані користувачі для редагування вступного тексту можуть ввімкнути один або обидва з наведених нижче параметрів (обидва потребують JavaScript):

• Параметри → Додатки → Редагування → Edittop. Додає посилання [ред.] до вступного розділу сторінки
• Параметри → Редагування → Загальні параметри → Перейти в режим редагування розділу клацанням правою кнопкою мишки на назву розділу