|
Вінницький ґебіт
Ві́нницький ґебі́т або окру́га Ві́нниця (нім. Kreisgebiet Winniza) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Житомир райхскомісаріату Україна з центром у Вінниці. Існувала протягом нацистської окупації Української РСР у часи Німецько-радянської війни. На території округи містилася таємна ставка Гітлера «Вервольф». ІсторіяОпівдні 20 жовтня 1941 року[2] на території Вінницької області утворено Літинську округу (ґебіт) (нім. Kreisgebiet Litin) з Літинського, Хмільницького районів та частини Жмеринського (названого Браїлівським) району, що залишилася після того, як більшість Жмеринського району увійшла до Могилівського повіту Трансністрії (румунської зони окупації).[3] Одночасно було утворено Вінницьку міську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Stadt) у межах міста Вінниця та Вінницьку сільську округу (нім. Kreisgebiet Winniza-Land) на території тогочасного Турбівського і Вінницького районів.[2] Назви округ указують на їхні адміністративні центри. Округами (ґебітами) керували ґебітскомісари, зокрема Літинським — Віцерман (нім. Wizermann).[2] Ґебітскомісарів призначав райхсміністр у справах окупованих східних областей Альфред Розенберг. 15 січня 1943 р. відбулося перше об'єднання — злиття Вінницької міської та Вінницької сільської округ в одну нову Вінницьку округу (нім. Kreisgebiet Winniza). 1 квітня 1943 р. шляхом об'єднання Вінницької округи та тієї частини Літинської округи, до якої входили Літинський і Браїлівський (неприєднаний до румунської Трансністрії залишок Жмеринського) райони, створено нову, збільшену округу Вінниця. Станом на 1 вересня 1943 р. округа охоплювала п'ять створених німцями районів: чотири сільські райони Вінницької області (Браїлівський, Вінницький, Літинський, Турбівський) та місто Вінницю, яке й було офіційним місцем перебування Вінницького ґебітскомісара. Органом Вінницької міської управи була газета «Вінницькі вісті». Відомі її випуски з 31 серпня 1941 по 1943 рік. Редактором був Михайло Зеров.[4] У Вінниці у січні-березні 1944 року (після Харкова і Полтави) виходив часопис для евакуйованих «Нова Україна», редактором якого був Петро Сагайдачний і Всеволод Царинник. У Вінниці також друкувалося німецькомовне видання для вермахту «Східний фронт» (нім. Ostfront), яке перед тим теж видавалося у Полтаві. Ґебіт формально існував до 4 лютого 1944 р.[5] 19-20 березня 1944 р. окружним центром Вінницею оволоділи радянські війська. Адміністративно-територіальний поділСтаном на 20 жовтня 1941 р. округа Літин поділялася на 3 райони: Станом на 20 жовтня 1941 р. сільська округа Вінниця поділялася на 2 райони: Станом на 20 жовтня 1941 р. міська округа Вінниця складалася з 1 району:
Станом на 1 вересня 1943 р. округа Вінниця поділялася на 5 районів:
Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
