Вінцент Бучинський
Ві́нцент Бучи́нський (пол. Wincenty Buczyński; 17 березня 1789, Білорусь — 29 березня 1853, Левен[1][2] — єзуїт, польський теолог, католицький священник, професор філософії Полоцької єзуїтського колегіуму; об'єктивний ідеаліст і літературний критик. Криптонім — «D. W. A…; X. W. B.». ЖиттєписНародився у Білорусі. Вступив до ордену єзуїтів 20 січня 1805 р. в м. Даугавпілсі (новіціяті до 1807 р.), висвячення на Священство відбулося в м. Полоцьку в 1814 р.. У 1805—1807 рр. вивчав філософію в Полоцькому єзуїтському колегіумі, теологію — у 1815—1818 рр.. Де здобув ступінь магістра філософії i доктора теології. Був в тому ж закладі професором поетики у 1810—1814 рр, риторики — у 1812—1814 рр.. У м. Полоцьку створив перший у Білорусі літературно-науковий журнал «Полоцький щомісячник» (пол. Miesięcznik Połocki)[3]. Й був його редактором у 1818—1820 роках[3]. З 1819 р. викладав в Полоцькій академії право, економіку, політичну історію і статистику. Викладав у єзуїтських закладах Мстиславля, Вітебську[3], Полоцьку; у 1821—1834 рр. в Тернопільській гімназії ордену єзуїтів як професор філософії (після вигнання єзуїтів з Російської імперії в 1820)[4], моральне і пастирське богослов'я в м. Новий Сонч (1834—1835); у м. Граці (1835—1837 рр.), м. Лінці (1837—1848), 8 років викладав в Інсбруку (Австрійська імперія)[3]. Після розпуску єзуїтського ордену в австрійській монархії він був інспектором школи (в 1843 р.) в Малопольщі, в 1848 році він вирушив до Бельгії і викладав філософію в м. Намюр. З 1848 р. викладав у Лювенському університеті (м. Левен, Бельгія). ПраціЗалишив багато рукописів філософського i теологічного змісту, які майже не досліджені[3]. Автор філософських книг польською та латинською мовами. У 1842—1844 рр. у м. Відні вийшов його 3-томний твір «Філософські роздуми …» латинською мовою: 1-й том включав логіку, 2-й — метафізику, 3-й — етику[5]. Як ілюстративний матеріал використовував приклади з історії Великого князівства Литовського й Польщі.
Примітки
Джерела
|