Гауденцій
Діяльність	теоретик музики, музикант, філософ
Знання мов	давньогрецька

Гауде́нцій, Гауде́нтій (дав.-гр. Γαυδέντιος, лат. Gaudentius) — давньогрецький теоретик музики, автор трактату «Вступ до гармоніки» (Εἰσαγωγὴ ἁρμονική).

Фактів біографії Гауденція невідомо. Можливо, ім'я його є римським прізвиськом (лат. gaudere — радіти). Верхня межа датування — VI століття н. е. (Гауденція згадує Кассіодор у своїх «Основах», він також запозичує деякі особливості наукових трактувань Гауденція). Нижня межа датування — II ст. н. е. — встановлюється досить приблизно, за схожістю викладеного в трактаті вчення з гармоніками Клеоніда і Нікомаха. Непрямим свідченням пізнього (елліністичного) датування трактату може служити згадка Гауденцієм того факту, що в його дні музиканти користуються тільки діатонікою, тоді як хроматика і енармоніка залишились у минулому. Т. Матісен (втім, без особливих на те підстав) датує Гармоніку Гауденція III—IV ст.^[1]

Своєрідність трактату Гауденція в тому, що він змішує аристоксенівську і піфагорійську лінії розвитку науки про музику в межах одного підручника. Піфагорійськими є (часткові) розрахунки монохорда в діатонічному і напруженому хроматичному родах^[2], типова розповідь про винахід Піфагором чисел для основних музичних консонансів^[3]. Однак Гауденцій зараховує до консонансів (подібно до Птолемея) і ундециму (кварту з октавою), що йде прямо врозріз з піфагорійською наукою^[4].

За Аристоксеном він дає визначення звуку, інтервалу і описує (в загальних словах) адитивний поділ октави і півтону^[5]. Однак, усупереч аристоксенівській традиції, Гауденцій включає в свій підручник глави про нотацію^[6], а також точно описує ліму і апотому^[7].

Ще одна особливість учення Гауденція — класифікація дитону і тритону як «парафонов» — інтервалів, що займають проміжне положення між консонансом і дисонансом^[8]. Це твердження унікальне для античної музичної науки.

• Gaudenti Philosophi Harmonica introductio, ed. C.Jan // Musici Scriptores Graeci. Lipsiae, 1895, pp.317-356 (критичне видання оригіналу).
• Gaudence. Introduction harmonique / Traduction, commentaire par Charles Émile Ruelle // Collection des auteurs grecs relatifs a la musique. V. Paris: Firmin-Didot, 1895, p. 53-102 (французький переклад)
• Σόλωνας Μιχαηλίδης. Γαυδέντιος ο φιλόσοφος // Εγκυκλοπαίδεια της αρχαίας Ελληνικής μουσικής, εκδ. Μ.Ι.Ε.Τ. Αθήνα, 1989, σελ.81.
• La manualistica musicale greca: (Euclide), Cleonide, Nicomaco, Excerpta Nicomachi, Baccio il Vecchio, Gaudenzio, Alipio, Excerpta Neapolitana, a cura di Luisa Zanoncelli. Milano: Guerini Studio, 1990, p. 305—369 (грецький оригінал і італійський переклад).
• Gaudentius. Harmonic introduction. [English translation with notes by Thomas Mathiesen] // Source readings in music history. Edited by Oliver Strunk. Revised edition by Leo Treitler. New York, 1998, pp.66-85 (англійський переклад).