Гбарі
Гба́рі, тж. гварі (самоназва Агбарі; гвалі, гоалі) — народ мовної підгрупи ква у центрі Нігерії. Територія проживання і чисельністьГбарі живуть у верхів'ї річок Гбарі і Кадуна-Оква. Люди гбайя є основним населенням перенесеної віднедавна столиці до м. Абуджа і прилеглих територій столичного федерального округу; також проживають у нігерійських штатах Нігер і Кадуна. Чисельність гбарі — бл. 600 тис. чол. (сер. 1990-х рр., оцінка). Мова, діалекти і релігіяМова гбарі належить до мовної підгрупи ква нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини. Розпадається на ряд діалектів: матаї, кванге, ямма гайєгі, ямма паїко. Також поширені мови нупе і хауса. Гбарі переважно мусульмани-суніти, також зберігаються традиційні вірування. Історія і суспільствоЗа Середньовіччя люди гбарі часто потерпали від работоргівців з сусідніх еміратів народів хауса і фулані[1]. Один з генералів і колишніх президентів Нігерії Ібрагім Бабангіда був гбарі.[2]. Саме за його президентства було здійснено перенесення столиці Нігерії у район компактного проживання народу — до міста Абуджа (12 грудня 1991 року), що мало значний вплив на розвиток гбарі. Основу традиційної соціальної організації становить великосімейна сільська община. У минулому велику роль відігравали чоловічі союзи. ГосподарствоОсновні традиційні заняття гбарі — ручне землеробство (просо, сорго, ямс, бавовник) і скотарство. Серед ремесел розвинуті гончарство і ткацтво. Займаються торгівлею КультураПоселення гбарі кучові, хатини глинобитні, з конічними стріхами з трави. За одяг править відріз матерії, обернутий навколо стегон. Основу національної кухні складає рослинна їжа (каші, фуфу тощо). Поширені культ предків, віра в верховне божество Шеко. Виноски
Джерело
|