Геологічна пам'ятка природи

Геологі́чні па́м'ятки приро́ди (рос. геологические памятники природы, англ. natural geological monuments; нім. geologische Naturdenkmäler n pl) — унікальні або типові геологічні об'єкти, що мають наукову, культурно-пізнавальну або естетичну цінність і охороняються державою.

У Європі перший геологічний заповідник в провінції Верхній Прованс створений в 1981 році. Лідером в цьому напрямку діяльності були США, де національні парки та інші об'єкти, що охороняються природи активно почали створюватися ще в XIX ст .: Єллоустонський національний парк (1872), Іосемітська долина, Великий каньйон Колорадо і ін.

У 1993 році підприємством «Геоінформ» Державного комітету України по геології і використанню надр та Європейською асоціацією ProGEO по збереженню геологічної спадщини почалася розробка проекту «Систематизація та опис геологічних пам'яток України, розробка рекомендацій по їх популяризації, використання та збереження». А вже в 1995 році була виконана колективна робота «Геологічні пам'ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання» (автори В. П. Гриценко, А. А. Іщенко, Ю. О. Русько, В. І. Шевченко).

Серед Г.п.п. розрізняють основні групи:

• стратиграфічні — стратотипи, класичні і опорні розрізи ярусів і ін. підрозділів стратиграфічної шкали, а також геол. формацій;
• петрографічні — окремі оголення або ділянки масивів гірських порід, що мають характерні структурно-текстурні особливості і є еталонами типів гірських порід;
• мінералогічні — місцезнаходження рідкісних або добре виражених мінералів і руд, що характеризують еталонні типи мінералоутворення;
• палеонтологічні — унікальні місцезнаходження викопної фауни і флори (скам'янілостей, відбитків, слідів життєдіяльності);
• тектонічні — характерні форми тектонічних структур, складчастих і розривних порушень, свідчення минулих землетрусів;
• геоморфологічні — живописні скелі, кручі, каньйони і химерні форми рельєфу, зумовлені особливостями геол. будови місцевості, печери і інші форми карсту, сліди зледеніння, місця падіння великих метеоритів;
• гідрогеологічні — природні і штучні джерела, унікальні за фізико-хімічним складом, що використовуються в бальнеологічних або інших цілях.

На території України понад 400 геологічних пам'яток.

Серед них виділяються різні типи:

• стратиграфічні,
• геохронологічні,
• палеонтологічні,
• мінералогічні,
• петрологічні,
• тектонічні,
• вулканічні,
• космогенні,
• геоморфологічні,
• ландшафтні,
• гідролого-гідрогеологічні,
• живописні (естетичні),
• техногенні,
• комплексні.

Найвизначніші геологічні пам'ятки України:

1 — відслонення крейдових порід (с. Пушкарі, Чернігівська область);

2 — відслонення гранітоїдів Осницького комплексу (Рівненська обл.);

3 — заказник «Базальтові стовпи» (Рівненська обл.);

4 — Соколині гори (Рівненська обл.);

5 — виходи гранітів рапаківі: скелі Ольжині Купальні, Велетенські Котли, Баранячі Лоби (Житомирська обл.).

6 — місце знахідки кісток мамонта (Пам'ятник мамонтові, с. Кулішівка, Сумська обл.);

7 — Роменський соляний шток (Сумська обл.);

8 — опорний розріз четвертинних відкладів (м. Прилуки, Чернігівська обл.);

9 — опорний розріз палеогенових відкладів (с. Старі Петрівці, Київська обл.);

10 — відслонення неогенових та палеогенових відкладів (с. Пирогів, м. Київ);

11 — виходи гранітів житомирського типу (Скеля Чотири брати, Житомирська обл.);

12 — Кременецькі гори (Тернопільська обл.);

13 — скеля Камінь-Велетень (Львівська обл.);

14 — Висачківський соляний купол (Полтавська обл.);

15 — опорний розріз четвертинних відкладів (с. В'язівок, Полтавська обл.);

16 — відслонення гранітів бердичівського комплексу (с. Жежелів, Вінницька обл.);

17 — Канівські гори (Черкаська обл.);

18 — відслонення гранітів (м. Богуслав, Київська обл.);

19 — Урицькі скелі (Львівська обл.);

20 — Лумшорські водоспади (Закарпатська обл.);

21 — відслонення крейдових відкладів — гора Кременець (Харківська обл.);

22 — відслонення крейдових відкладів — гори Артема (м. Святогірськ, Донецька обл.);

23 — гора Пивиха (гляціотектоніка, Полтавська обл.);

24 — каньйон р. Гірський Тікич (Буцький каньйон), скеля Радіонова, водоспад Вир (Черкаська обл.);

25 — гіпсова печера «Оптимістична» (Тернопільська обл.);

26 — карстова печера «Атлантида» (Хмельницька обл.);

27 — відслонення вендських порід (Хмельницька обл.);

28 — відслонення силурійських та девонських відкладів (Тернопільська обл.);

29 — великі складки та флексура «Дора» (Івано-Франківська обл.);

30 — вулканічний останець в м. Хуст (Закарпатська обл.);

31 — Солотвинський соляний шток (Закарпатська обл.);

32 — г. Говерла (Івано-Франківська обл.);

33 — скеля «Протяті Камені» (Чернівецька обл.);

34 — стратотип нагорянської світи і відслонення сеноманських відкладів у гирлі р. Лядова (Вінницька обл.);

35 — відслонення гранітів та мігматитів архею (м. Гайворон, Кіровоградська обл.);

36 — Північно-Донецький насув (Конгресів Яр, Луганська обл.);

37 — скам'янілі дерева (м. Дружківка, Донецька обл.);

38 — мопрівська історико-геологічна пам'ятка — виходи залізистих кварцитів та сланців (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.);

39 — Трикратський гранітний масив кіровоградсько-житомирського комплексу протерозою (Миколаївська обл.);

40 — відслонення архейських гранітів (о. Хортиця, Запорізька обл.);

41 — відслонення девонських відкладів у Роздольненському заказнику (Донецька обл.);

42 — гранітний масив «Кам'яні Могили» (Донецька та Запорізька обл.);

43 — опорний розріз четвертинних відкладів (с. Широка Балка, Херсонська обл.);

44 — стратотип куяльницького ярусу (м. Одеса);

45 — палеонтологічний заповідник «Одеські катакомби» (м. Одеса);

46 — Камиш-Бурунський розріз неогенових відкладів (м. Керч, Крим);

47 — грязьовий вулкан «Джау-Тепе» (Крим);

48 — вулканічний масив «Карадаг» (Крим);

49 — печера «Мармурова» (Крим);

50 — опорний розріз неогенових відкладів (с. Кача, Крим);

51 — водоспад Учан-Су (Крим);

52 — гірський масив Аю-Даг (Крим);

53 — Урочище Кам'яне Село (Житомирська область);

54 — Старунський грязьовий вулкан (с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області]])^[1];

55 — Нафтогазова свердловина «Ойл-Сіті» («Галицький Везувій») № 298 (м. Борислав, Львівської області).

• Геологічна пам'ятка природи України
• Глобальна мережа геопарків
• Смарагдова мережа Європи
• Зміна клімату в Україні

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

• Геологічні пам'ятки України : [у 4 т.] / За ред. В. І. Калініна, Д. С. Гурського, І. В. Антакової. — К. : ДІА, 2006-2011.

• (рос.) Геологические памятники Украины : Справочник-путеводитель. — К. : Наукова думка, 1987.
• (рос.) Геологические памятники природы России / Под ред. В. П. Орлова. — СПб. : Лориен, 1998. — 200 с.

• (англ.) ProGEO [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.] — Європейське товариство зі збереження геологічних пам'яток природи.