Глек

Глек^[1], зменшувальна форма гле́чик — висока кругла посудина з вушком (рідше без вушка) для зберігання рідин, головним чином, молочних продуктів (молока, сметани тощо). Може бути як керамічним, так і металевим (бронза, луджена мідь). Залежно від призначення, розрізняється розміром і формою. Незамінний атрибут українського сільського побуту. У різних країнах глечик має різну назву і дизайн.

Слово «глек» походить від прасл. *gъlьkъ, *gъlьcь, поширеного в східнослов'янському мовному ареалі й утвореного від загальнопраслов'янського *gъlъ. Вважається спорідненим з грец. γαυλος («глек»), ісл. kjoll, дав.-англ. ceol, дав.-в.-нім. і дав.-н.-нім. kiol («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від праіндоєвроп. кореня *geu, або вважаються запозиченими з семітських мов. Малопереконливе пов'язання з прасл. *glъtati («глитати», «ковтати»), *glьjь («глей»)^[2].

У деяких діалектах глечик відомий як кувшин^[3], гладу́н^[4], глади́шка^[5]. Слово кувшин, очевидно, має балтійське походження: від лит. *kaušinas — «великий ківш», утвореного від kaušas, від якого також походить і укр. ківш^[6][7].

Залежно від позначення глечика він може називатися:

• Гладушка, гладишечка, гладущик^[8][9] — глечик без ручки (вушка); використовувався для тримання молока, води;
• Глек, гладиш, гладуш, гладун — найбільший глечик; використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.

Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної — красиво оздоблена, полив'яна ритуальна посудина; він використовувався для розливання хмільних напоїв під час родинних та календарних обрядів.

До поширення водопроводу глечики використовували разом з тазами замість умивальників. Для цього також вживали підвісні глеки — рукомиї.

Опішнянські видовжені глечики для молока мають плавне звужування доверху (зручно для збирання відстояних вершків). Здебільшого шийка опішнянського глечика зроблена без різко обмежених плечиків і плавно переходить в корпус глечика, який звужуючись, закінчується досить широкою стійкою основою. Вироблявся в Опішні також і більш «парадний» тип глечиків з багатим орнаментом.

• Опішнянські глечики
• 
• 
• 

• Афтафа — глечик з довгим носиком, використовуваний мусульманами для омивання
• Квеврі — грузинський глиняний глек великих розмірів для виробництва вина.
• Куманець
• Кумган — вузькогорлий азійський глек
• Ойнохоя — давньогрецький глечик

• 
  Кам'янковий глек для віскі
• 
  Срібний глек для кларету фірми Hamilton and Inches, Единбург, 1902 р.
• 
  Глеки для сидру, Сомерсет
• 
  Срібний глек для гарячої води
• 
  Німецькі глеки з бородачами, XVII ст.
• 
  Бутель-глек для фасованої води
• 
  Пластикова молочна пляшка («молочний глечик»)
• 
  Пивна пляшка «гроулер» чи «глечик»
• 
  Римський глечик з вертикальним рифленням. 2-га половина I ст. н. е.
• 
  Емальовані умивальний тазик і глек
• 
  Чоловік з глеком, Португалія, 1950 р.
• 
  Емальований глек з візерунком з виноградного листя
• 
  Керамічний глек
• 
  Ірландські керамічні глеки
• 
  Молочний глек
• 
  Поштова марка "Глечик, 1 грн.", Пошта України, 2007 рік
• 
  Пластиковий глек

• Глечики — рід водяних рослин родини Лататтєві. Назва дана за схожість квіток з жовтими глечиками.
• Глек — сорт груш народної селекції^[1]
• Назва «глекопар» вживалася щодо парила волосистого та чистотілу^[10].

• Глек розбити — посваритися^[1]
• Глек брехні назбирали та й розбили

• Глекові поховання
• Глеки з бородачами
• Посуд
• Дзбан
• Горщик
• Миска
• Карафа
• Молочник

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глек

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Етапи ліплення глека на гончарному крузі

• Глечик [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про посуд та кухонне приладдя. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.