Готичний обладунок
Готичний обладунок — німецький обладунок другої половини XV століття, характерною особливістю якого є гострі кути, особливо помітні на налокітниках, сабатонах (латне взуття) і рукавичках, а також шолом — салад, в варіантах без гребеня, обрисами дуже схожий на німецький штальгельм. ОписЯк правило, даному типу обладунку властиве гофрування і рифування, які підвищували міцність обладунку. Іншою особливістю обладунку, яка не кидається в очі, було те, що даний обладунок був сконструйований так, щоб забезпечити максимальну свободу рухів, так, наприклад, кіраса мала конструкцію, що дозволяє вільно згинатися і розгинатися. Винятком були лише напіврукавички-напіврукавиці деяких обладунків, які краще захищали пальці, ніж рукавички (окремо пальці), але більш рухомі, ніж рукавиці (цілісні), в яких великі фаланги чотирьох пальців руки складалися з однієї рельєфної пластини, при тому, що інші фаланги могли рухатися вільно.[1] Іноді даний тип обладунку називають німецькою готикою, а сучасний йому міланський обладунок — італійською готикою[2], на підставі того, що за межами Німеччини і Італії часом змішували італійські і німецькі частини обладунків (особливо часто так робили в Англії), отримуючи обладунок, що має змішані риси. Аргументом проти такого використання термінології є те, що міланський обладунок існував (з невеликими конструктивними змінами) і до, і після готичного обладунку (готичний обладунок існував з середини XV століття, і в перші роки XVI століття — до появи максиміліанівського обладунку, а міланський обладунок з кінця XIV століття і продовжував носитися на початку XVI століття).[1] За стилем готичний обладунок ділиться на високу і низьку готику, а також на пізню і ранню. Про деякі помилові думки при класифікації готичного обладунку:[3]
Як носили обладунокЛицарський готичний обладунок складався з десятків елементів і важив 25-35 кг, його вага розподілялася по всьому тілу, тому він не заважав вільно рухатися лицареві, і також самостійно сідати на коня. Обладунок практично не пропускав повітря, тому в ньому було дуже спекотно і дуже часто лицарі на полях битв гинули не від отриманих поранень, а від задухи. Деякі частини обладунків робилися ламелярними для більшої рухливості. Однак обмежена рухливість лицаря в обладунках, не захищала його від удару списа, а особливо від переломів шиї.[1] Див. такожПриміткиЛітература
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Готичний обладунок |