Дерг

የኅብረተሰብአዊት ኢትዮጵያ ጊዜያዊ ወታደራዊ መንግሥት
*ye-Hebratasabʼāwit Ītyōṗṗyā Gizéyāwi Watādarāwi Mangeśt*
Тимчасовий військовий уряд Соціалістичної Ефіопії
የኅብረተሰብአዊት ኢትዮጵያ ጊዜያዊ ወታደራዊ መንግሥት; ye-Hebratasabʼāwit Ītyōṗṗyā Gizéyāwi Watādarāwi Mangeśt ; Тимчасовий військовий уряд Соціалістичної Ефіопії
	Прапор Емблема
	Гімн; Ītyoṗya, Ītyoṗya, Ītyoṗya, qidä mī; ኢትዮጵያ, ኢትዮጵያ, ኢትዮጵያ ቂዳ ሚ; "Ефіопія, Ефіопія, Ефіопія перш за все"
	Ефіопії: історичні кордони на карті
Столиця	Аддис-Абеба
Мови	амхарська
Форма правління	Марксистсько-ленінінська військова хунта
Президент Ефіопії
• 1974	Аман Андом
• 1974	Менгісту Хайле Маріам
• 1974–1977	Тефері Банті
• 1977–1987	Менгісту Хайле Маріам
Історичний період	Холодна війна
• скасування монархії	12 вересня
• Прийняття конституції	22 лютого
Населення
Валюта	Ефіопський бир (ETB)
Попередник	Наступник
	Ефіопська імперія
Народно-Демократична Республіка Ефіопія
Сьогодні є частиною	;

Дерг (амх. ደርግ, «комітет» або «рада»; оромо Dergii) — комуністична військова хунта, що прийшла до влади в Ефіопії та сучасній Еритреї в 1974—1987 роках, коли військове керівництво формально «цивілізувало» адміністрацію, але залишалося при владі до 1991 року.

Дерг був створений у червні 1974 року як Координаційний комітет збройних сил, поліції та територіальної армії, офіцерами ефіопської армії та поліції на чолі спочатку з головою Менгісту Хайле Маріамом. 12 вересня 1974 року Дерг скинув уряд Ефіопської імперії та імператора Хайле Селассіє I під час загальнонаціональних масових протестів, а через три дні офіційно перейменував себе на Тимчасову військово-адміністративну раду. У березні 1975 року Дерг скасував монархію і заснував в Ефіопії марксистсько-ленінську державу. Було проголошено скасування феодалізму, підвищення рівня письменності, націоналізація та масштабна земельна реформа.

Менгісту став головою 1977 року, розпочавши кампанію червоного терору з метою ліквідації політичних опонентів, десятки тисяч були ув'язнені та страчені без суду^[2].

До середини 1980-х Ефіопія страждала від багатьох проблем, таких як посуха, економічний спад і зростання залежності від іноземної допомоги^[en], відновлення після Огаденської війни та голод 1983–1985 років^[en], від якого, за оцінками власне Дерг, загинуло понад мільйон осіб^[3]. Спалахнули конфлікти між хунтою та різними етнічними ополченцями, зокрема громадянська війна в Ефіопії та війна за незалежність Еритреї.

Менгісту скасував Дерг 1987 року й утворив Народну Демократичну Республіку Ефіопії на чолі з Робітничою партією Ефіопії, з новим урядом, до складу якого входили цивільні, але все ще домінували члени Дерг^[4].

Очільники Дерг

Аман Мікаель Андом, 12 вересня 1974 — 17 листопада 1974;
Менгісту Хайле Маріам, 17 листопада 1974 — 28 листопада 1974;
Тефері Банті, 28 ноября 1974 — 3 лютого 1977;
Менгісту Хайле Маріам, 11 лютого 1977 — 10 вересня 1987.

Галерея

Танки на вулицях Аддис-Абеби після взяття столиці повстанцями, 1991 рік

Примітки

↑ www.nationalanthems.info. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 28 вересня 2012.
↑ de Waal 1991
↑ Gill, Peter (2010). Famine and Foreigners: Ethiopia Since Live Aid (PDF). Oxford University Press. с. 43—44. ISBN 978-0-19-956984-7. Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2019 — через South African History Online. The most eloquent summary of the famine’s impact endorsed de Waal’s conclusion. It came from the very top of Ethiopia’s official relief commission. Dawit Wolde-Giorgis, the commissioner, was an army officer and a member of the politburo. Within two years of witnessing these events, he resigned from his post during an official visit to the United States and wrote an account of his experiences from exile. He revealed that at the end of 1985 the commission had secretly compiled its own famine figures—1.2 million dead, 400,000 refugees outside the country, 2.5 million people internally displaced, and almost 200,000 orphans. ‘But the biggest toll of the famine was psychological,’ Dawit wrote. ‘None of the survivors would ever be the same. The famine left behind a population terrorized by the uncertainties of nature and the ruthlessness of their government.’
↑ David A. Korn, Ethiopia, the United States and the Soviet Union, Routledge, 1986, page 179

Посилання

ЕФІОПІЯ — дослідження країни [Архівовано 27 травня 2012 у Archive.is] (в бібліотеці Конгресу) (англійською)
Ефіопська революція, Дерг, громадянська війна та голод (англійською)
«Менгісту визнано винним у геноциді», новини BBC. [Архівовано 6 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англійською)

Це незавершена стаття про Ефіопію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] www.nationalanthems.info. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 28 вересня 2012.

[2] Waal 1991

[Ethiopia_Since_Live_Aid-3] Gill, Peter (2010). Famine and Foreigners: Ethiopia Since Live Aid (PDF). Oxford University Press. с. 43—44. ISBN 978-0-19-956984-7. Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2019 — через South African History Online. The most eloquent summary of the famine’s impact endorsed de Waal’s conclusion. It came from the very top of Ethiopia’s official relief commission. Dawit Wolde-Giorgis, the commissioner, was an army officer and a member of the politburo. Within two years of witnessing these events, he resigned from his post during an official visit to the United States and wrote an account of his experiences from exile. He revealed that at the end of 1985 the commission had secretly compiled its own famine figures—1.2 million dead, 400,000 refugees outside the country, 2.5 million people internally displaced, and almost 200,000 orphans. ‘But the biggest toll of the famine was psychological,’ Dawit wrote. ‘None of the survivors would ever be the same. The famine left behind a population terrorized by the uncertainties of nature and the ruthlessness of their government.’

[4] David A. Korn, Ethiopia, the United States and the Soviet Union, Routledge, 1986, page 179

[1]

[2]

[3]

[4]