|
Джарон Ланьє
Джаро́н Ланьє́ (англ. Jaron Zepel Lanier; нар. 3 травня 1960 року, Нью-Йорк, США) — науковець в галузі інформатики, спеціаліст із питань візуалізації даних, автор терміна «віртуальна реальність», футуролог, письменник, композитор, концептолог, філософ, діджераті (англ. digerati). Енциклопедія «Британіка» включила його у список 300 найвидатніших винахідників в історії людства[5]. Біографічні даніНародився у Нью-Йорку в сім'ї євреїв-емігрантів, вихідців з Європи, за фахом — піаністки й ученого-письменника. Його мати пережила концтабір у Відні, а родина батька емігрувала з України, щоб уникнути погромів[6]. Сім'я згодом перебралась у місто Месілла (англ. Mesilla, New Mexico) у штаті Нью-Мексико. У віці 9 років Джарон втратив матір (загинула в автокатастрофі). Він ріс самотнім, ексцентричним і відчуженим, поглинутим своїми власними фантазіями, пристрастю до музики та нескінченними амбітними науковими проектами. Школа швидко набридла йому й у віці 13 років він її покинув. У тому ж році Ланьє, не зважаючи на вік, отримав дозвіл на навчання в Університеті Нью-Мексико (англ. New Mexico State University), де познайомився з відомими вченими Марвіном Мінським й Клайдом Томбо, яких зацікавили його ідеї щодо віртуальної реальності. Це і дало можливість йому швидко пройти навчальні курси випускного рівня. У 1975 році отримав дослідницький грант Національного наукового фонду на вивчення математичної нотації, у 1979 році як студент-дослідник отримав грант на дослідження цифрових відеосимуляторів для навчальних потреб. З 1980 року займався створенням відеоігор як незалежний розробник. У 1983 році став звукоінженером-композитором й розробником фірми Atari, брав участь у розробці музичної відеогри «Moondust» для 8-розрядних комп'ютерів на базі мікропроцесора MOS Technology 6502[7]. У 1984 році опублікував у «Scientific American» статтю про візуальну мову програмування, у тому ж році разом з колишнім колегою по роботі в компанії Atari Томасом Ціммерманом (англ. Thomas G. Zimmerman) заснував фірму «VPL Research» (від англ. Visual Programming Language). Компанії вдалось укласти контракт з NASA на дослідження у сфері «наглядної комунікації». За період існування максимальний річний обіг фірми становив $6 млн, однак у 1990 році компанія збанкрутувала. У 1999 році компанія Sun Microsystems викупила у Ланьє право на патенти, що стосувались візуального програмування та графіки[8]. У 1990-х роках викладав у Колумбійському університеті, школі мистецтв Нью-Йоркського університету, був головним науковим співробітником проекту «Інтернет2» (1997—2001). У 2001—2004 роках — науковий консультант компанії Silicon Graphics. На початку 2000-х років, вивчаючи проблематику баз даних, прийшов до висновку про необхідність специфічної візуалізації складних моделей, наприклад у вигляді віртуальних міст, отриманих проеціюванням даних на тривимірний простір. У 2006—2009 роки — співробітник Microsoft Research (MSR) підрозділу корпорації Microsoft, працював над проектом Kinect[9]. У 2010 році потрапив до списку Time 100 — «ста найвпливовіших людей року»[10][11]. БібліографіяУ 2006 році написав есе «Цифровий маоїзм: небезпека нового онлайн-колективізму» (англ. Digital Maoism: The Hazards of the New Online Collectivism)[12], яке набуло великої популярності. Автор критикує раз у раз проголошуване нині «всезнання» колективної мудрості. Це явище і отримало у Ланьє назву «цифрового маоїзму». Він пише, зокрема: «Якщо ми починаємо вірити, що Інтернет сам по собі є якоюсь сутністю, яка має що сказати з будь-якого питання, то цим ми знецінюємо конкретних людей [які створюють контент знань], а себе перетворюємо в ідіотів». Колективне авторство статей має тенденцію породжувати або підганяти інформацію під утверджену думку мейнстріму або організовано насаджувати у суспільстві певні переконання і вірування. Роботами, які створюються колективною працею, можна ефективно маніпулювати суспільною думкою. Це робиться анонімними групами редакторів непомітно і за сценою, які завдяки невидимості не несуть за це ніякої відповідальності. Такого роду дії здатні породжувати майбутні тоталітарні системи, оскільки в основі своїй вони спираються на агресивно цілеспрямовані групи, що пригнічують в людях індивідуальність… У 2009 році вийшла книга «Ви не гаджет: маніфест» (англ. You Are Not a Gadget: A Manifesto)[13]. У своєму маніфесті Ланьє досліджує питання взаємодії людини і технологій. Наприклад, чи не стають люди занадто визначеними й обмеженими тією інформацією і функціями, що можуть бути поданими на комп'ютерах. На думку Ланьє, за наявності «розумних» машин люди свідомо деградують. Своїм пріоритетом Джарон Ланьє вважає не допустити применшення людей до простих пристроїв. Також він звертає увагу на наслідки, до яких приводить анонімність користувачів Інтернету, міркує про так звану «вільну культуру», яка завдає серйозної шкоди світу музики, літератури та кіно. Крім того, автор звертає увагу на те, що в новій ідеології ідея індивідуальної точки зору відсунута на другий план. У соціальних мережах і таких сервісах, як «Вікіпедія», занадто велике значення приділяється думці натовпу, що знижує значимість індивідуальності в архітектурі суспільства. Для тих, хто публікує контент в Інтернеті, Джарон Ланьє дає поради, які допоможуть залишитись особистістю, а не стати «джерелом фрагментів, що експлуатуються іншими»:
У 2013 році видав книгу «Кому належить майбутнє?» (англ. Who Owns the Future?)[14]. У книзі Ланьє викладає свої думки про те як Мережа замість того, щоб покращити світ, привела нас до кібернетичного тоталітаризму, де воля натовпу пригнічує свободу особистості. Із творця і популяризатора «віртуальної реальності» він перетворився на її критика. Основні тези його книги такі:
У 2017 році Ланьє опублікував книжку «Світанок нового: зустрічі з реальністю та віртуальною реальністю» (англ. Dawn of the New Everything: Encounters with Reality and Virtual Reality)[15]. У книзі Ланьє розмірковує про своє виховання у 1960-х роках у Нью-Мексико, свої життєві стосунки з технологіями та шлях до Силіконової долини. Частково, особистий спогад і, частково, роздуми щодо віртуальної реальності, Ланьє підкреслює універсальність віртуальної реальності як в історичному контексті, так і проектує її функції на майбутнє. Названа виданнями The Economist, The Wall Street Journal, & Vox однією з найкращих книг 2017 року. У 2018 році вийшла книжка «Десять аргументів на користь того, щоб видалити свої облікові записи у соцмережах прямо зараз» (англ. Ten arguments for deleting your social media accounts right now)[16]. Як випливає з назви, Ланьє стурбований впливом соціальних медіа, і багато його критики, спрямованої на соціальні медіа, буде зрозумілою тим, хто спостерігає за розвитком американської політики та культури. По суті, твердження полягає в тому, що такі платформи, як «Twitter» і «Facebook», зробили нас жорстокішими, менше співчутливими та дикішими. Ланьє стурбований тим, що наша опора на платформи соціальних медіа зменшує нашу здатність до духовності, що ми, по суті, перетворюємось на автоматизовані розширення цих платформ[17]. У 2023 році Ланьє опулікував статтю в щотижневику «Нью-Йоркер» під заголовком «Штучного інтелекту немає» (англ. There Is No A.I.)[18][19]. У статті він стверджує, що штучний інтелект (ШІ) за своєю суттю не є інтелектом як таким, а ґрунтується на здобутках отриманих людством раніше, і його містифікація несе лише шкоду людству. Насправді він є черговим інструментом, який здатний підвищити продуктивність людської діяльності і слід спрямувати зусилля фахівців саме у такому напряму, вживши заходів до мінімізації шкідливого впливу ШІ. В основі такого підходу повинні лежати технічні рішення, що забезпечили б гідність даних (англ. data dignity), що циркулюють у цифровому вигляді у віртуальному середовищі. Він закликає фахівців зайнятись перебудовою системи циркулювання цифрової інформації (Інтернету у першу чергу), де можна було б контролювати її джерело та отримувати підтвердження її достовірності. «Без знання походження даних у нас немає способу контролювати штучний інтелект або зробити його економічно справедливим. А це ризикує підштовхнути наше суспільство до прірви» — стверджує науковець. Ланьє завершує своє есе так: «Думайте про людей. Люди є відповіддю на проблеми бітів»[18]. Примітки
Джерела
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джарон Ланьє
Information related to Джарон Ланьє |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
