|
Дзендзелівський Йосип Олексійович
Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович (17 лютого 1921, с. Мазурове, тепер Кривоозерського району Миколаївської області — 15 серпня 2008, м. Ужгород) — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, дійсний член НТШ з 1992, талановитий учений, яскрава постать в українському і слов'янському мовознавстві. БіографіяЙ. О. Дзендзелівський народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім'ї. Початкову освіту здобув у рідному селі, потім вчився у містечку Саврань та у Кривому Озері. Вчився на «відмінно», і особливо приваблювала його математика. З 1939 року навчався в Одеському державному університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 року перебував на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема Закарпаття, Чехословаччину, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного Параду Перемоги в Москві 1945 року. Війну закінчив у званні лейтенанта. З 1945 року поновив навчання і в 1947 році закінчив Одеський університет. Навчався в аспірантурі. Науковий керівник А. А. Москаленко спрямував молодого дослідника в діалектологію — галузь, що стала провідною в його подальшій науковій діяльності. Його наставник дав йому дуже влучну характеристику: «людина енергійна, працьовита і вимоглива». Вчився в історико-філологічних традиціях Одеського університету. Позитивно на нього впливала і слава «Одеського товариства історії і старожитностей», яке в 1844—1919 рр. видало 33 томи своїх «Записок». У 1951 після завершення аспірантури прибув на роботу в Ужгородський університет, де пропрацював 45 років (1951—1996 рр). В 1952 році захистив кандидатську дисертацію «Українські говори Нижнього Подністров'я». В 1962—1986 роках завідував кафедрою української мови, був деканом філологічного факультету (1968—1972 рр.) У 1961 році в Ленінградському університеті захистив дисертацію «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР» і здобув науковий ступінь доктора філологічних наук. В 1963 році присвоєно вчене звання професора. З 1996 року перебував на пенсії. Помер 15 серпня 2008 року. Наукова діяльністьФахівець з історії української мови, української і слов'янської діалектології, лексикології, лексикографії та лінгвогеографії. Найважливіша праця — тритомний «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (Ужгород, т. 1 — 1958 р., т. 2 — 1960 р., т. 3 — 1993 р.), що включає 517 лінгвокарт та 5578 лексем, зібраних у 212 населених пунктах Закарпаття; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. — 1987 р.). В галузі діалектології: праця «К вопросу о времени расселения восточных славян на южных склонах Украинских Карпат» (М., 1964), 2 діалектологічні словники, внутрішня класифікація закарпатських говорів, різноаспектний аналіз лексики українських говорів Закарпаття, 15 діалектологічних питальників, анкет і програм для збирання діалектологічних матеріалів та ін. В соціолінгвістиці: описав ряд арґотичних систем української мови (арґо кожухарів, лірників, кравців на Волині, арґо дротарів на Спишу (Словаччина), жаргон шахтарів Макіївки на Донбасі, бурсацько-семінарський жаргон, жаргон пастухів. Монографія «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі» (К.,1969), присвячена дослідженню мовної інтерференції (взаємозв'язкам української, польської та словацької мов). Значним є внесок ученого в розвиток української та слов'янської лінгвогеографії. Й. О. Дзендзелівський ще на початку 60-х рр. XX ст. розробив теорію і практику регіональних лінгвістичних атласів, зокрема принципи картографування, визначив їх завдання, показав явища української мови у просторі й часі, у зв'язку з історією народу. Учений уклав один із перших регіональних атласів української мови; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. — 1987). Підручники й посібники Й. О. Дзендзелівського для студентів вишів набули загальноукраїнського визнання і використання. Це передусім програма з курсу «Українська діалектологія», написана у співавторстві з С. П. Бевзенком, чинна від 1972 р., підручники «Конспект лекцій з курсу української діалектології. Ч.I. Фонетика)» (Ужгород, 1965), «Конспект лекцій з курсу української діалектології. (Вступні розділи)» (Ужгород, 1965), «Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови», за якою з 1984 р. й дотепер проходять навчальну діалектологічну практику студенти вишів України. Чимало розвідок присвятив професійній лексиці, до якої оформляв відповідні словники, як-от: праці з народної метрології, сільськогосподарської лексики, лексики спорідненості, свояцтва і сімейного побуту, млинарської лексики, ткацької лексики, лексики молочних продуктів, народної ветеринарії тощо. Нові сторінки вписав учений і в дослідження історії української мови та історії українського мовознавства. Він створив низку розвідок про українських учених: О.Павловського, І.Панькевича, А.Кримського, В.Гнатюка, О. Потебню, І. Вагилевича, А. Коцака, М. Руберовського, І. Огієнка, М. Павлюка, Н.Малечу, Ф.Жилка, В.Латту та ін. Учений виявив в архівах і опублікував значну джерелознавчу базу: а) діалектний словник Я. Головацького; б) першу граматику церковнослов'янської мови на Закарпатті, створену в др. половині XVIII ст. Арсенієм Коцаком; в) рукописний польсько-церковнослов'янсько-український словник Т. Витвицького 1849 р.; г) частину спадщини проф. І.Зілинського; ґ) рукописний словник Василя Довговича; книгу під назвою «Василь Довгович — зачинатель досліджень угорсько-українських та угорсько-російських лексичних сходжень» (Ужгород, 2003), серед авторів — Й. Дзендзелівський, Ю. Сак, Я. Штернберг; д) багате листування українських учених; е) рукописний словник буковинських діалектизмів Ю.Федьковича; є) перекладний українсько-польський фразеологічний словник І. Вагилевича 1843 р. та ін. У науковому доробку вченого вагоме місце займають праці, що стосуються історії літературної мови та історії мовознавства в Закарпатті (увагу дослідника привернули А. Коцак, В. Довгович, Ю. Венелін-Ґуца, М. Лучкай, О. Духнович, В. Ґренджа-Донський, І. Панькевич, І. Гарайда, Ю. Гойда; Підкарпатське общество наук (ПОН), яке діяло в Ужгороді в 1941—1944 рр.). Учений створив низку статей про визначного лексикографа краю М. Грицака, опублікував у 1997 р. його рукописний латинсько-український словник номенклатури грибів Закарпаття. Цінний внесок зроблено в галузь славістики: відшукано й опубліковано джерелознавчі матеріали з історії славістики (зокрема епістолярії вчених славістів, рукописний словник Т.Витвицького 1849 р.). Частина закордонних публікацій професора стала доступнішою для читачів України у зв'язку з виходом у Львові об'ємного Збірника праць «Українське і слов'янське мовознавство» (1996 р.). Всеслов'янське визнання принесла вченому його міжнародна діяльність. З середини 60-их років XX ст. розпочалася різноаспектна робота Й. О. Дзендзелівського у створенні «Загальнослов'янського лінгвістичного атласу» (ЗЛА) — був членом Комісії ЗЛА при Міжнародному комітеті славістів, співголовою лексико-словотворчої секції постійної робочої групи ЗЛА, членом редколегії ЗЛА, підготував ряд карт, написав низку досліджень, у яких використано матеріали з усіх слов'янських мов. Й. О. Дзендзелівський — учасник Міжнародних славістичних з'їздів у Софії (1963), Празі (1968), Варшаві (1970), Києві (1983), Міжнародних конгресів українців у Києві (1991), Львові (1993), Харкові (1996). Численні публікації вченого у багатьох країнах світу, виступи на міжнародних наукових форумах, широкі зв'язки зі вченими різних країн — усе це зміцнювало світовий контекст і авторитет української науки. Вагоме місце в діяльності проф. Й. О. Дзендзелівського займала науковоорганізаційна робота (республіканські діалектологічні конференції 1978, 1982 рр., республіканська конференція «Культура та побут населення Українських Карпат» 1972 р., Міжнародна нарада з питань діалектології та історії мови 1984 р. З перших днів відновлення роботи Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові (1989) проф. Й. О. Дзендзелівський брав у ньому найактивнішу участь. Він був дійсним членом НТШ (з 1992 р.), ініціатором і засновником осередку НТШ на Закарпатті, систематично друкував свої праці у «Записках НТШ». Потужною є наукова школа професора. Він підготував 21 кандидата наук, 5 з яких стали докторами наук, професорами. Наукові кадри плекав не тільки для Ужгородського університету, але й для інших вишів України та закордону. Перебуваючи на пенсії з 1996 р., Й. О. Дзендзелівський дивував усіх рідкісною працездатністю, невтомністю в роботі, творчими здобутками та творчими планами. З 1996 по 2006 р. список його публікацій зріс майже на 100 позицій, 76 з яких з'явилися в Енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004). У 2006 р. з нагоди 85-річного ювілею Й. О. Дзендзелівського Ужгородський університет, у якому він пропрацював 45 років, присвоїв йому звання Заслуженого професора. Це єдина трудова відзнака Професора. Завдяки зусиллям Й. О. Дзендзелівського та його наукового побратима С. П. Бевзенка кафедра української мови Ужгородського університету стала науковим центром, визнаним в Україні та за кордоном. Засновник діалектологічної наукової школи Ужгородського університету. Деякі праці
Нагороди
ПриміткиДжерела
Information related to Дзендзелівський Йосип Олексійович |
||||||||||||||||||||||||||||||
