Share to:

 

Дмитрієнко Марія Федорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрієнко.
Дмитрієнко Марія Федорівна
Народилася19 березня 1935(1935-03-19)
м. Таганрог
Померла22 травня 2022(2022-05-22) (87 років)
Місце проживання СРСР→ Україна
Країна СРСР
 Україна
Національність українка
Діяльністьісторикиня
Alma materКиївський університет
ГалузьДжерелознавство, спеціальні історичні дисципліни
ЗакладІнститут історії України НАН України
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникІван Гуржій
ЧленствоНАНУ
Нагороди
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Марі́я Фе́дорівна Дмитріє́нко (псевд.: Данка Мар'яненко; 19 березня 1935(19350319), Таганрог — 22 травня 2022, м. Ямпіль, Вінницька обл.[1], Україна) — фахівець із спеціальних історичних дисциплін, джерелознавець, дослідниця проблем середньовіччя та історії етнонаціональних спільнот. Доктор історичних наук (1985). Заслужений діяч науки та техніки України (1995). Академік Міжнародної слов'янської академії наук (1998)[1]. Професор (2001). Член Національної спілки журналістів України (1962).

Життєпис

Закінчила історично-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1958 році. 1963—1965 — аспірантка Інституту історії АН УРСР. Захистила кандидатську дисертацію «Більшовицька преса України 1917—1918 рр. як історичне джерело» (1965, науковий керівник — член-кореспондент АН УРСР Іван Гуржій). Докторська дисертація «Листівки більшовицьких організацій України як історичне джерело. 1917—1920 рр.» (1985).

  • 1958—1963 рік — редактор Держполітвидаву УРСР та журналу «Наука і життя».
  • 1965—1972 — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.
  • 1973—1978 — молодший науковий співробітник, ЦНБ АН УРСР,
  • 1978—1986 — старший науковий співробітник відділу наук. інформації із суспільних наук АН УРСР.
  • 1986—1994 — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач сектору історичної географії і картографії.
  • 1994—2006 — завідувач відділу спеціальних історичних дисциплін.
  • 2006 — старший науковий співробітник відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України.
  • 1992—1998 — член Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта»;
  • 1992— член-засновник, член Головної ради Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги;
  • 1992—1999 — член комісії Верховної Ради України з питань заснувань державних нагород.

Автор понад 500 наукових статей, рецензій, розвідок, з них 30 — наукових монографій (видані 9 мовами); відповідальний редактор заснованих нею у відділі спеціальних дисциплін збірок наукових праць «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики», «Історико-географічні дослідження в Україні» (1994, 1995), член редколегії «Українського історичного журналу» та багатотомної «Енциклопедії історії України», член Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України (1994—2005); член Комісії НБУ з питань дизайну національної валюти (2004—2005) та комісії НБУ з питань карбування ювілейних та пам'ятних монет (з 1997).

Нагороди та відзнаки

Основні праці

  • Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини. — К., 2004 (у співавт.).(укр.)
  • Греки на українських теренах : нариси з етнічної історії : документи, матеріал. карти. — К., 2000 (кер. авт. колективу, у співавт.).(укр.)
  • Все про Україну: У 2 ч. — К., 1998 (у співавт.).(укр.)
  • Гроші в Україні. Факти і документи. — К., 1998 (керівник авт. колективу, у співавт.).(укр.)
  • Короткий нарис міської геральдики Поділля. — К., 1996 (у співавт.).(укр.)
  • Специальные исторические дисциплины : учеб. пособие. — К., 1992 (у співавт.). (рос.)
  • Свет революционного века: [Юрий Коцюбинский]. — М., 1985. (рос.)
  • Листівки більшовицьких організацій України 1917—1920 рр. як історичне джерело. — К., 1983.(укр.)
  • Більшовицька преса України як історичне джерело. — К., 1967. 2-е вид. — Л., М., 1979.(укр.)
  • Тбілісі, 1973 (груз.)
  • Советская Украина. — М., 1972 (англ.) (ісп.) (нім.) (фр.)
  • Командарм. — Будапешт, 1972 (угор.)
  • Украинцы в семье братских народов. — Тбилиси, 1971 (груз.)
  • Васильев О. А., Дмитриенко М. Ф. Лайош Гавро. — М., 1977. (рос.)
  • Веласкес. — М., 1965. — (Жизнь замечательных людей) (рос.)

Примітки

  1. ↑ а б Дмитрієнко Марія Федорівна. Інститут історії України НАНУ. Процитовано 8 квітня 2024.

Література

  • Томазов В., Ясь О. Дмитрієнко Марія Федорівна : [некролог] // Український історичний журнал. –  2022. – № 3. – С. 235–237. https://www.academia.edu/83874219
  • Кияни : бібліограф. словник. — К., 2004.(укр.)
  • Хто є хто в Україні — К., 2004.(укр.)
  • Українські історики XX ст. : бібліограф. довід. Вип. 2: У 2 ч. Ч 1. — К. ; Львів, 2003. — (Серія «Українські історики»).(укр.)
  • Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю) : довідник. Т. 1. — К. ; Кам'янець-Подільський, 2003.(укр.)
  • Жінки-вчені Києва. — К., 2003.(укр.)
  • Жінки України : бібліограф. енциклопед. словник. — К., 2001.(укр.)
  • Джерелознавство історії України : довідник. — К., 1998.(укр.)
  • Вчені Інституту історії України : бібліограф. довідник. Вип. 1. — К., 1998. — (Серія «Українські історики»).(укр.)
  • Маркітан Л. Жінка. Історик. Журналіст // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. праць на пошану д. і. н. М. Ф. Дмитрієнко. — К., 1997. — Число 2.(укр.)
  • Пінчук Ю. А. Захист докторської дисертації М. Ф. Дмитрієнко // УІЖ. — 1986. — № 3.(укр.)

Джерела

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya