Долгоруков Юрій Володимирович
Юрій Володимирович Долгоруков (1664, Москва, Московське царство — 9 жовтня 1707, Айдар) — російський військовий діяч, брат фельдмаршала В. В. Долгорукова та державного діяча М. В. Догорукова, полковник. Убитий під час Булавінського повстання. БіографіяПоходив зі знатного дворянського роду, старший син боярина Володимира Дмитровича Долгорукова. Із 1683 року — стольник ппи дворі Петра I. Із 1700 року — на військовій службі, служив у Преображенському полку[1]. У 1707 році на чолі невеликого загону полковник Долгоруков був направлений на Дон для пошуку біглих селян. Каральний загін у складі понад тисячу осіб з регулярної армії по Дону піднявся вгору, а потім пішов по березі Сіверського Дінця і в середині вересня 1707 прибув в містечко Митякін, що розташовувався недалеко від гирла річки Деркул. Розділивши солдатів і офіцерів на два загони, князь Долгоруков наказав першій команді слідувати вгору по Сіверському Донцю, продовжувати затримання втікачів, а своє військо повернув на північ, по річці Деркул. Однак, донські козаки не стали видавати біглих і крім цього вони були обурені високими податками. Почалося повстання на чолі з Кіндратом Булавіним. Повстанці напали на загін Долгорукова і повністю його знищили, сам полковник був убитий[2]. Брат вбитого Василь придушив повстання і помстився за смерть брата. ПриміткиДжерела
|