Економіка Південного Судану

Економіка Південного Судану
Столиця Джуба — фінансовий і діловий центр держави
Валюта	Південносуданський фунт (SSP, SS£)
Фінансовий рік	Календарний рік
Організації	ВТО (спостерігач), АС, САС
Статистика
ВВП	▼ $3,681 млрд. (номінал, 2019) ▲ $22,092 млрд. (ПКС, 2019)
Зростання ВВП	- 1,2 % (2018) 11,3 % (2019) 4,9 % (2020п) 3,2 % (2021п)
ВВП на душу населення	$275(номінал, 2019) $1,602 (ПКС, 2019)
ВВП за секторами	сільське господарство: 41,6 %, промисловість: 19,5 % послуги: 38,7 % (2017)
Інфляція (ІСЦ)	8,1 % (2020)
Населення поза межею бідності	66 % (2015)
Індекс Джіні	45,5 (2013)
Робоча сила	4,724,150 (2019)
Робоча сила за секторами	сільське господарство: 79,2 % промисловість: 3,3 % послуги: 17,5 % (2012)
Зовнішня діяльність
Експорт	$1,13 млрд. (2016)
Імпорт	$3,795 млрд. (2016)
Державні фінанси
Доходи	$259,6 млн. (2017/18)
Витрати	$298,6 млн. (2017/18)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Економіка Південного Судану — одна з типових африканських слаборозвинених економічних систем. Південний Судан є однією з найбідніших країн у світі.

Нафта — головний ресурс країни, на який спирається вся економіка Південного Судану. З 500 тис. барелів нафти, що видобуваються в Судані, близько 75 % нафтовидобутку припадає на родовища на Півдні.^[2] Оскільки нафтоносні райони розташовані в основному в Південному Судані, починаючи з 9 липня 2011 року Північний Судан виявився від них відрізаний. Проте Північний Судан контролює нафтогін, через який нафта йде на експорт, у зв'язку з цим у кожної сторони присутні власні інтереси з питань, пов'язаних з розподілом нафтового прибутку^[3] Міністр інвестицій Південного Судану генерал-полковник Ояй Денг Аджак неодноразово заявляв про необхідність міжнародного вирішення питання нафтоносного району Аб'єй.

Південний Судан експортує на міжнародній ринок деревину. Масиви лісового фонду тикового дерева знаходяться в Кавалі, Лійо, Лока-Вест та Нуні. Західні ресурси екваторіальної деревини знаходяться в Мвуба (Замоі).

Регіон багатий природними ресурсами, такими як залізна руда, мідь, хромомісні руди, цинк, вольфрам, слюда, срібло, золото. Є можливості для розвитку гідроенергетики.

Економіка країни, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, значною мірою залежить від сільського господарства. Найважливішими сільськогосподарськими культурами Південного Судану є: бавовна, арахіс, сорго, просо, пшениця, гуміарабік, цукрова тростина, тапіока, манго, папая, банани, батат та кунжут. У центрально-екваторіальній частині плантації знаходяться в районі Кегулу.

До 1992 року валютою в країні був динар, який замінив Суданський фунт. З 9 липня 2011 року на території Південного Судану був запроваджений Південносуданський фунт, повноцінний обіг якого на всій території країни почався з серпня 2011 року.

Південний Судан має потенціал для розвитку туризму, зокрема завдяки трьом національним паркам країни, проте відповідна інфраструктура перебуває лише на стадії планування.

• Транспорт Південного Судану

• European Coalition on Oil in Sudan (ECOS) [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]