Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра

Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра
араб. العيون - الساقية الحمراء бербер. ⵍⵄⵢⵓⵏ ⵜⴰⵔⴳⴰ ⵜⴰⵣⴳⴳⵯⴰⵖⵜ
Адм. центр	Ель-Аюн
Країна	Марокко і  САДР
Регіон	Марокко
Межує з: сусідні адмінодиниці Гельмім — Уед-Нун, Дахла — Уед-ед-Дагаб  ?
Населення
- повне	367 758 осіб (2014), 451 028 осіб (2024)[1]
Площа
- повна	140 018 км²
Висота
- мінімальна	−55 м (Sebkha Tahd )
Часовий пояс	UTC+1
Дата заснування	2015
Вебсайт	laayouneinvest.ma/source/crilaayoune.asp?codelangue=23&po=2
Код ISO 3166-2	MA-11
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра

Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра (араб. العيون - الساقية الحمراء; бербер. ⵍⵄⵢⵓⵏ ⵜⴰⵔⴳⴰ ⵜⴰⵣⴳⴳⵯⴰⵖⵜ) — один із дванадцяти регіонів Марокко. Більша частина регіону лежить на спірній території Західної Сахари. Його західна частина контролюється Марокко, а східна — Сахарською Арабською Демократичною Республікою. Населення за переписом 2014 року становить 367 758 осіб. Адміністративний центр — місто Ель-Аюн^[2].

Назва регіону складається з двох частин. Перша походить від назви найбільшого міста регіону, Ель-Аюна. Друга частина є назвою історичного регіону, Сакія-ель-Хамра, що зі свого боку походить від назви однойменної річки.

Регіон Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра був утворений у вересні 2015 року шляхом приєднання провінції Ес-Семара, що входила до колишнього регіону Гельмім — Ес-Семара, до колишнього регіону Ель-Аюн — Буддур — Сакія-ель-Хамра^[2].

Є одним з трьох регіонів Марокко, що повністю чи частково лежать на спірній території Західної Сахари (двома іншими є Гельмім — Уед-Нун та Дахла — Уед-ед-Дагаб).

Регіон складається з чотирьох провінцій^[2].

Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра межує з двома іншими регіонами Марокко: Гельмім — Уед-Нун на півночі та Дахла — Уед-ед-Дагаб на півдні. На сході регіон межує з мавританським регіоном Тірис-Земмур, а на заході омивається Атлантичним океаном. Біля берегів Західної Сахари розташовані Канарські острови, що належать Іспанії.

Майже всі міста в регіоні, зокрема Тарфая, Ель-Марса та Буждур, розташовані на узбережжі Атлантичного океану. Втім адміністративний центр, Ель-Аюн, немає виходу до моря.

Марокканська стіна проходить крізь увесь регіон, а частка території на схід від неї де-факто контролюється Полісаріо.