Енніо Флаяно (італ.Ennio Flaianoнар.5 березня1910(19100305) — пом.20 листопада1972) — італійський письменник, журналіст, гуморист, кінокритик, сценарист та драматург. Спеціалізувався на ельзевірах, котрі писав для таких газет як Оджі, Іль мондо, Корр'єре делла Сера та багатьох інших. Автор сценарію до фільмів Федеріко Фелліні.
Життєпис
Еніо Флаяно народився 1910 року у портовому місті Пескара і був наймолодшим поміж 7 дітей у своїх родині. Його батько був купцем його мати на ім'я Франческа була його другою дружиною. У віці п'яти років він перейшов жити до приймальної родини друзів своїх батьків. Два роки потому він пішов до школи. Він відвідував школи-інтернати у Фермо, К'єті, Сенігалії та Брешії. 1922 року він почав відвідувати гімназію у Римі. Він не був хорошим учнем. З великими потугами він вступив на навчання до факультету архітектури, який він закінчив без ступеню. У 1935 році він був призваний до армії. Після повернення з армії і познайомився з Розетта Роттою, з якою 1940 року він одружився. 1939 рок він почав свою журналістську кар'єру. Також він працював театральним та кінокритиком у щотижневому журналі Оджі. 1942 року у нього народилася його єдина донька Леле.
Письменницька кар'єра
У Римі зустрівшись з митцями та письменниками Еніо Флаяно пізніше і сам став писати. Свій перший і єдиний роман «Час вбивати» (італ.Tempo di uccidere) він написав протягом кількох місяців зимою 1946 року в Мілані. У книзі він описує свій військовий досвід у війни в Африці протягом 1935—1936 рр. Книга є однією з небагатьох згадок про війну, коли Італія намагалася зберегти свій колоніальний вплив у Африці. У романі Флайано розповідає про долю молодого італійського солдата, котрий помилково вбиває одну ефіопську жінку, через що він має почуття провини. Роман був опублікований 1947 року і був високо оцінений літературними критиками. Як наслідок він отримав нагороду італійських журналістів «Срібна стрічка». 1989 року роман був екранізований італійським режисером Джуліано Монтальдо з Ніколасом Кейджем у головній ролі.
1949 року Флаяно став редактором газети Іль мондо (італ.il Mondo, де він вів власну колонку. Пізніше він писав у таких газетах як Корр'єре делла Сера (італ.Il Corriere della Sera), Ла Воче Републікана італ.La Voce Repubblicana, Л'Еуропео (італ.L'Europeo).
У 40-вих роках він почав працювати для кіно. Свій перший кіносценарій він написав для фільму Ромоло МарчеллініПастор Анґелікус.
Пам'ятник Еніо Флаяно розташовваний в історичному центрі Пескари
З 1973 року на його честь заснували премії у трьох категоріях: література кіно та театр.
Бібліографія
Tempo di uccidere, Milano, Longanesi, 1947.
Diario notturno e altri scritti: Supplemento ai viaggi di Marco Polo, Sei raccontini utili, La saggezza di Pickwick, Un marziano a Roma, Fine di un caso, Variazioni su un commendatore, Milano, Bompiani, 1956.
Una e una notte; Adriano, Milano, Bompiani, 1959.
Un marziano a Roma, Torino, Einaudi, 1960.
Traduzione di Romain Weingarten, Daisy Daisy desiderio, Milano, Feltrinelli, 1968.
Il gioco e il massacro, Milano, Rizzoli, 1970. [selezionato al Premio Campiello]
Un marziano a Roma e altre farse, Torino, Einaudi, 1971.
Presentazione de L'opera completa di Paolo Uccello, Milano, Rizzoli, 1971.
Le ombre bianche, Milano, Rizzoli, 1972.
La solitudine del satiro, Milano, Rizzoli, 1973.
Autobiografia del blu di Prussia, Milano, Rizzoli, 1974.
Il bambino cattivo, Milano, Libri Scheiwiller, 1999. ISBN 88-7644-258-8.
Cristo torna sulla terra, Lugano, Quaderni di Cartevive, 2000.
La notte porta consiglio e altri racconti cinematografici, Milano, Bompiani, 2001. ISBN 88-452-4920-4.
Satira e vita: i disegni del fondo Flaiano della Biblioteca cantonale di Lugano, con cinquanta brevi testi di Ennio Flaiano, Bologna, Pendragon, 2002. ISBN 88-8342-163-9.
Lettere a Giuseppe Rosato (1967—1972). Con scritti su Flaiano e l'Abruzzo, Lanciano, Rocco Carabba, 2008.
Opere scelte, Milano, Adelphi, 2010. ISBN 978-88-459-2499-6. [contiene: Tempo di uccidere (1947), Diario notturno (1956), Una e una notte (1959), Un marziano a Roma (1960), Il gioco e il massacro (1970), Le ombre bianche (1972), La valigia delle Indie (1996), Diario degli errori (1977) e L'occhiale indiscreto (scelta di articoli non raccolti altrove)].
Люов через століття (1967): епізод Римські ночіМауро Болоніні (постановка і автор сценарію) та епізод: L'età della pietraФранко Індовіна (постановка і автор сценарію)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
