Етруська мова

Етруська мова
Поширена в	Стародавній Рим
Носії	0 осіб
Писемність	Етруська абетка
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3	ett

Етру́ська мо́ва — вимерла мова етрусків, генетичне походження якої не встановлено. Якщо не вважати можливу спорідненість етруської з двома іншими мертвими мовами — ретською і лемноською, етруська мова вважається мовою-ізолятом і не має визнаних наукою споріднених мов. Враховуючи нечисленність відомих етруських слів і лише обмежене знання етруської граматики, всі припущення здебільшого спекулятивні.

Мова етрусків належить до групи середземноморських мов. Етруська абетка засвідчена у багатьох написах (понад 10 тисяч) на різних предметах. Найважливіші пам'ятники етруської мови — фрагменти священної книги на завісі Загребської мумії (збереглося близько 1200 слів), напис на черепиці з Капуї (300 слів) і напис із Піргі з паралельним текстом фінікійською мовою.

Збереглися також 60 слів у передачі античних і ранніх середньовічних авторів, запозичення до латинської мови й численні топоніми. Встановлено значення близько 150 слів. Генетична приналежність етруської мови не з'ясована; найбільш близькою до неї вважається мова напису, знайденого на острові Лемнос (Лемноська стела). Спроби обґрунтувати споріднення етруської мови з хетто-лувійськими мовами викликають заперечення фахівців.

Дослідники з тим чи іншим ступенем впевненості говорять, що з етруською мовою у той же історичний період були споріднені:

• мова Лемноської стели VI—V ст. до н. е.. (Імовірно — мова пеласгів, за Геродотом, жили на острові в зазначений період);
• ретська мова (численні короткі пам'ятники з Північної Італії V—II ст. до н. е..) і спорідненої їй камунської мови;
• етеокіпрська мова (мова догрецького населення о. Кіпр) — написи виконані так званим кіпрським письмом (маються тексти з паралельним грецьким перекладом).

У латинську мову ввійшли деякі етруські запозичення (наприклад, що стали згодом інтернаціоналізмами persona <phersu — «маска»; satellitium <satnal, mantissa, palatium, servus — «раб»; також ceremonia, antenna, arena, elementum, litera) і власні імена (наприклад, назва міста Парма). В багато мов світу увійшло ім'я Сергій (Sergius), яке етруски давали своїм первісткам.

Спочатку використовувалася архаїчна західногрецька абетка, крім двох еволюціонуваших за звучанням знаків: S з [s] в [z], і TS з [t] в [ts], пізніше доданий знак 8 у значенні [p]. В окремих етруських і ретійських написах застосовувалися свої оригінальні знаки. У єдиному тексті (Tabula Cortonensis) поряд зі знаком M [m] зустрічається саме складовий знак зі значенням [um].

Латинська транслітерація етруських слів передає багато відтінків, які ніяк не відбивалися в етруських написах. Так, на листі етруски не розрізняли дзвінкі і глухі приголосні, опускали короткі голосні (лат. Subura — етр. Spur, лат. Caere — етр. Cisre, лат. Minerva — етр. Menrva тощо).

На письмі розрізнялися 4 голосних: a, e, i, u (дана особливість притаманна й іншим тирренським мовам).

Етруська мова мала багату систему сибилянтів.

Відзначені латинські та грецькі запозичення. Є лексичні збіги з хаттською мовою.

Словотвір і словозміна — виключно суфіксальний (префікси не зазначені). Аглютинативна мова з сильно вираженою тенденцією до флективності.

Іменник і прикметник відмінюються за загальною парадигмою:

• номінатив-аккузатив (Абсолют): немає показника.
• генитив I: -s; генитив II: -(a) l.
• локатив: -i.
• аблатив I: -is; аблатив II: -(a)ls (в деяких публікаціях називається «подвійний генитив»).
• посесив I: -si; посесив II: -(a)le.
• множина: -r (одуш.); -χva (неодуш.).
• генитив множ: -ra-s (одуш.); -χva-l (неодуш.).
• посесив множ: ra-si (одуш.); -χva-le (неодуш.).
• спільний відмінок = «і …» (аналог латинського … ''-que): -c (додається після всіх інших морфологічних показників)

Прикметники, похідні від іменників, мають показник -na.

Дієслівні суфікси:

• Теперішній час: не мав показника.
• минулий час, актив: -ce.
• минулий час, пасив: -χe.
• повинність: — (e) ri.
• ін'юнктив: -e.
• кон'юнктив: -a.
• імператив: немає показника (на думку О. Й. Немирівського — показник -θ).
• актив. прислівник теперішнього часу. вр.: -as (a); -u; -θ.
• актив. прислівник минулого часу.: -θas (a); -nas (a).
• пасив. прислівник (а також прислівник від неперехідного дієслова) минулого часу.: -u; -icu; -iχu.

Негативна частка надійно не ідентифікована.

Прийменники, післяйменники, сполучники тощо, не ідентифіковані; передбачається, що їх роль виконували відмінкові показники, а також описові фразеологізми. Зважаючи на цю особливість етруської мови її синтаксис досить бідний.

Завдяки виявленим ігровим кубикам і численним надгробним написам система числівників в цілому відновлена, хоча тривають дискусії про значення деяких числівників:

1 θu (n)
2 zal, esal
3 ci
4 huθ
5 maχ
6 śa
7 semφ
8 cezp
9 nurφ
10 śar (сумнівно)
20 zaθrum
«-Дцять» =-alχ «без …-х» =-em

Цікава особливість: числівники, що закінчуються на «сім», «вісім», «дев'ять», не існували (за винятком власне 7, 8, 9). Так, 27 виражалося як ciem cialx, букв. «Без 3-х 30», 19 як θunem zaθrum, букв. «Без 1-го 20» тощо. Звідси особливість римських цифр, запозичена у етрусків, коли менший числівник перед великим віднімається від нього (напр. XIX — 19).

Звичайний порядок слів — SOV. Речення, навіть у довгих текстах, зазвичай короткі; в цілому етруська мова не була пристосована до утворення складносурядних й складнопідрядних речень.

Відомі назви восьми місяців священного календаря.

• uelcitanus (lat.) = березень.
• aberas (lat.) = квітень; apirase = у місяці квітні.
• ampiles (lat.) = травень; anpilie = в місяці травні.
• aclus (lat.) = червень; acal (v) e = в місяці червні.
• traneus (lat.) = липень.
• ermius (lat.) = серпень.
• celius (lat.) = вересень; celi = у місяці вересні.
• xof (f) er (?) (lat.) = жовтень.

Дослідники етруської мови:

• Ламмерт Бауке ван дер Меєр — провідний спеціаліст з релігії етрусків
• Роберт Беекес — прихильник малоазійської гіпотези, також досліджує гіпотезу догрецького субстрату
• Тадеуш Воланський — філолог-аматор, який вважав, що зумів розшифрувати більшість написів на етруській мові
• Володимир Іванов Георгієв — безуспішно намагався інтерпретувати етруську мову як споріднену лідійській
• Адольфо Дзавароні — систематизував та опублікував в Інтернеті повний звід написів етруською мовою і передбачуваними спорідненими мовами
• Ігор Михайлович Дьяконов
• В'ячеслав Всеволодович Іванов
• Олександр Йосипович Немировський
• Массимо Паллоттіно
• Массимо Піттау
• Амброс Йозеф Пфіффіг
• Гельмут Рікс — автор гіпотези про Тірренську мовну сім'ю
• Олена Дмитрівна Савенкова
• Альфредо Тромбетті
• Олексій Іванович Харсекін,
• Сергій Олександрович Яцемирський
• Олександр Дмитрович Чертков
• Себастьян Ч'ямпі

• Харсекин А. И., Про етруську мову, у збірнику: Таємниці древніх письмен, пер. з англійської, німецької, французької й італійської мов. М, 1976
• Паллоттино М., Проблема етруської мови, там же; його ж, Testimonia linguae Etruscae, 2ed., Firenze, 1968; Pfiffig A. J., Die etruskische Sprache, Graz, 1969

• Етруська мова // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 191. — ISBN 978-966-439-921-7.