|
ЖитомирЖито́мир (МФА: [ʒeˈtɔmer] ( Житомир є важливим транспортним вузлом: через місто пролягає автошлях М06, який поєднує Київ зі Львовом і Варшавою та Ізмаїлом, а також автошляхи E40, E583, М21. Головними вулицями є Київська, проспект Незалежності, Велика Бердичівська, Чуднівська, Перемоги. На річці Тетерів розташований Гідропарк. Належить до столичного економічного району. Основними галузями економіки міста є легка, переробна та харчова промисловість. Житомир є культурним та освітнім центром області. ГеографіяМісто розташоване на північному заході України, майже з усіх боків місто оточене лісовими масивами, через місто протікають річки Тетерів (район Старий Житомир), Кам'янка, Лісна, Крошенка, Польова Кам'янка, Путятинка, Довжик. Також частково збереглись невеликі русла Великої Путятинки, Видумки, Вошивиці, Коденки, Кокаричанки, Поповки, Рудавки, Рудні, Ставровки, Щенявки, частина з яких зараз протікає в трубах під землею. Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою — на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Історичний і фактичний центр Житомира географічно знаходиться в його південній частині. Вулиці ЖитомираДокладніше: Вулиці Житомира Центральним майданом є Соборний майдан. Одним з центральних є також майдан Корольова. З майдану Корольова бере початок найвідоміша, але невелика за довжиною, центральна прогулянкова вулиця (таким чином, схожа за своєю роллю в Житомирі на Андріївський узвіз у Києві та Дерибасівську в Одесі) — це вулиця Михайлівська; вона має характерну особливість — є пішохідною, тобто рух транспорту по ній заборонено, крім окремих необхідних випадків при невеликій швидкості. Основні магістральні вулиці, що з'єднують центр міста з околицями: Київська, Велика Бердичівська, Чуднівська, Перемоги, Покровська. Проспект Миру є «воротами» міста із заходу, а Київське шосе — «ворота» зі сходу. Їх поєднує проспект Незалежності, що «транзитом» оминає середмістя з півночі та пролягає крізь промислову зону.
Мікрорайони (місцевості) містаСтаре місто оточують нові мікрорайони, назви яких запозичені від колишніх приміських сіл чи віддзеркалюють давні «професії» цих місцевостей: Хмільники, Крошня, Видумка, Довжик, Смоківка, Корбутівка, Смолянка, Левківка, Поруб, Мальованка, Музикалка та інші. У Житомирі існують як мікрорайони, так і місцевості, що склалися історично, а також неформальні топоніми. Місцевості, що склалися історично Такі місцевості здебільшого являють собою колишні приміські хутори, передмістя й слободи, що оточували Старе місто. Історичним ядром міста є місцевості, на яких розкинувся старовинний (середньовічний) Житомир. Це Замкова гора, Охрімова Гора, Петровська Гора та Поділ. Протягом XIX століття місто розросталося на північ, схід та південь й поглинуло колишні приміські поселення: Рудню (на північному заході), Гончарну Слободу (на північному сході), Російську Слобідку (на південному заході). Станом на кінець XIX сторіччя сформувалося Старе місто, яке зусібіч оточували тодішні поселення, що згодом увійшли до меж міста та нині являють собою місцевості, що склалися історично:
Ці назви й сьогодні існують на мапах міста, однак, загальновживаними містянами є лише декілька з них. Внаслідок розширення меж Житомира протягом 1930 — 1970-х рр., колишні окремі населені пункти, що оточували місто, стали його історичними місцевостями. Першою чергою до межі міста увійшли Корбутівка, Стара Рудня, Богунія (у тому числі хутір Шевченка) (нині західні околиці); Друга Смолянка, Мар'янівка (нині східні околиці). Пізніше приєднали:
Мікрорайони Комуністичний містобудівний підхід передбачав створення мікрорайонів, що являли собою багатоповерхові житлові масиви із закладами культурно-побутового обслуговування населення, а також промислових вузлів. У Житомирі, протягом другої половини XX ст. з'явились такі топоніми, як Східний мікрорайон, Східний промвузол, Північний промвузол, мікрорайон ЗІЛ, мікрорайон Хмільники, мікрорайон БОС. У новітній час передбачене створення мікрорайону котеджної забудови Злата Рудня. Неформальні топоніми Внаслідок створення великих промислових підприємств або закладів, місцевими мешканцями почали ідентифікуватися місцевості довкола цих підприємств (установ) саме за назвами цих підприємств (установ), часто скороченими. Такими місцевостями в Житомирі є Чулочка, Музикалка, Бумажка, Промавтоматика, Гормолзавод, Кирпичний (остання назва вживається рідко), а також Пєрвосовєцька, Виставка, Вокзал, Коври, Каштан, Сінний, Ялинка, Гідропарк. Існують неформальні топоніми, назви яких пояснюються природніми особливостями місцевостей: Болото, Поляна, Яма, Горб, Кавказ, БАМ, Байконур. Загальновживана назва Східного мікрорайону — Польова, (раніше тут розташовувалося поле), який своєю чергою, поділяється на Верхню Польову та Нижню Польову, в залежності від рельєфу місцевості. Окремо варто вирізнити назву місцевості «Баба Іра», що позначає місцевість в історичній місцевості Чеській Крошні та походить від імені буфетниці, яка працювала в пивній на тодішній вулиці Щорса. Деякі назви місцевостей походять від назв вулиць або зупинок громадського транспорту — Польова (стара назва вулиці Вітрука), Малікова, Шевченка-Бородія, Восточна (Східна), Довженка, Героїв Десантників, Максютова. Під цими назвами мається на увазі не лише забудова певної вулиці з такою назвою, а й довколишні квартали. Окремо вирізняються топоніми Бульвар в районі Старого та Нового бульварів та Площадь (Площа) в районі трьох площ — Соборної, Перемоги, Замкової. Останнім часом поширюються топоніми, що походять від новозбудованих торговельних центрів протягом останніх десятиріч: Глобал, Ринг, Метро, Дастор, тощо. Такі назви позначають місцевість довкола торговельно-розважальних центрів. Доволі часто неформальні топоніми або мікрорайони топографічно накладаються на місцевості, що склалися історично. Одним з прикладів є місцевості Чулочка та Малікова, які топографічно накладаються на різні частини мікрорайону Хмільники, який в свою чергу, знаходиться на території історичної місцевості Кокоричанка. Парки та сквери містаНа південно-західній околиці на берегах Тетерівського водоймища розташований гідропарк, у який входить Корбутівський парк. У місті та приміській лісопарковій зоні розташовані санаторії. В історичному центрі міста розташований Шодуарівський парк (колишній парк імені Ю. Гагаріна), який був заснований бароном де Шодуаром; статус міського парку отримав у 1964 році. Парк Природа знаходиться за підвісним мостом по річці Тетерів на південному кордоні міста. Смоківський парк знаходиться в північно-східному напрямку міста по Київському шосе. Парк Замкова гора знаходиться на житомирській Замковій горі; по центру парку розташований камінь на честь заснування міста. В місті існують сквери: сквер Корольова, сквер Героїв Небесної сотні, Соборний сквер, Мальованський сквер, сквер Короленко, сквер Згоди, сквер Перемоги, Театральний сквер, Сквер біля суду[10]. Мости містаОкрасою міста є мости. Це Бердичівський, Богунський, Дачний, два Залізничних, Київський, Крошнянський, Левківський, Лісний, Підвісний, Подільський, Руднянський, Соколовський, Хінчанський, Чуднівський. Найцікавішим із них є металевий Підвісний — через річку Тетерів у парку імені Гагаріна, який споруджено 1981 року. Він утримується вантами, перекинутими через два 70-метрових пілони на висоті майже 40 метрів. Довжина мосту 300 метрів. З мосту відкривається чудовий краєвид на прибережні схили, старовинні райони міста Мальованку, Корбутівку та 37-метровий монумент Слави. КліматМісто перебуває у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17.8 °C (64 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -4.4 °С (24 °F).[11]
Адміністративний поділТериторія міста поділяється на два адміністративні райони:
Історія   ЗаснуванняЗаснування та назва  Житомир належить до найдавніших міст України. За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священник Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву отримало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житоми́ра, що нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам'янкою збудували дерев'яний замок (зараз на Замковій горі у цьому місці розташований філіал обласного архіву). Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури — жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир — це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя. Відомо також, що чоловіче ім'я Житомир поширене в Хорватії та Сербії. Також назва Житомир, поряд з назвами Київ, Боярка, Радичі зустрічається на території колишньої Югославії[12]. Археологічні розкопкиАрхеологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, ранньої залізної доби. В межах міста розкопано також могильники VII століття та залишки староруського городища Х — XIII століть. У 1878 році київський професор Володимир Антонович почав розкопки в околицях Житомира давньоруського городища Х—XI століть. З 1886 року археологічні розкопки на території міста вів Сергій Гамченко, результатом яких була його монографія «Житомирський могильник». У 1990 році в Житомирі на базі обласного спортивно-туристичного клубу «Полісся» була створена група спелеологів, яка розпочала вивчення підземних ходів міста та області. В огляді та науковій розробці знахідок брали участь, зокрема, М. Ю. Брайчевський, С. О. Висоцький[13]. Дослідження підземель міста продовжується[14]. 6 жовтня 2016 року на Великій Бердичівській вулиці у середньовічне підземелля провалився бульдозер[15][16][17][18][19] На дослідження було виділено 300 тис. грн. З 16 жовтня до середини грудня 2016 року проходили археологічні розкопки на Замковій горі, де зародилося стародавнє місто.[20] Виявилося, що культурний шар Житомира сягає п'ять метрів і більше.[19] Археологи знайшли старовинний посуд, предмети побуту, монети часів Київської Русі (882—1240), празькі гроші часів правління короля Вацлава ІІ (1271—1305), козацькі люльки XVI століття, мушкетні кулі тощо.[20] За словами старшого наукового співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександра Тарабукіна[21], вперше на території Житомирщини знайдена монета з арабською в'яззю та візерунками.[20] Середина XIII — кінець XIX століттяПерша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв'язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва[джерело?]. Житомир, під час монголо-татарського нашестя, було цілком розорено й зруйновано[джерело?]. До XVII століття місто постраждало від татар ще кілька разів. У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і найзначнішою спорудою був замок. У 1540-х роках XVI століття замок був перебудований і укріплений за проєктом місцевого зодчого Семена Бабинського. Товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою.
Після Люблінської унії 1569 року Житомир увійшов до складу Речі Посполитої. У 1594—1596 роках спалахнуло народне повстання під керівництвом Северина Наливайка і Григорія Лободи, житомиряни хоробро боролися в селянсько-козацьких загонах. Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування, яку очолив Богдан Хмельницький, викликала новий підйом народного руху. У 1648 році військо Богдана Хмельницького штурмом узяло житомирський замок. Житомиряни разом з козацькими полками Максима Кривоноса під стінами Житомирського замку билися з загоном Яреми Вишневецького. Поворотним пунктом в історії міста можна вважати 1667 рік, коли за умовами Андрусівського перемир'я, Київ відійшов до Московського царства, а київські гродський та земський суди було перенесено до Житомира, який фактично став також і адміністративним центром Київського воєводства. Потрясінням для міста стало велике селянське постання 1768 року відоме під назвою Коліївщина. У селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання. У 1795 році, після третього поділу Польщі, Житомир був окупований та анексований Російською імперією, а з 1797 року став центром новоствореної Волинської губернії. Остаточно цей статус було затверджено через сім років, у 1804-му. У 1856 році побудовано Михайлівський собор на кошти житомирського купця Михайла Хаботіна (†1861). У 1866—1874 рр. будується Спасо-Преображенський собор. Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відношень сприяли перетворенню Житомира в промислово-торговий центр. У 1896 році споруджена вузькоколійна залізниця Житомир — Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир із Бердичевом й Коростенем. Українська революціяУ 1917 році місто перебувало у складі Української Народної Республіки. З проголошенням III Універсалу стає земським центром адміністративно-територіальної одиниці Болохівська земля. Протягом Першої радянсько-української війни опиняється під окупацією, але 22 лютого 1918 року, за результатом бою за Житомир повернувся під контроль УНР: після 3-годинного гарматного обстрілу Житомира, внаслідок якого було придушено артилерію ворога, українські війська здобули його, а ворог відступив на Бердичів. З початком Другої радянсько-української війни, 9 березня радянсько-російські війська перетнули лінію Коростень — Житомир — Умань — Ольвіополь — Херсон — Мелітополь[22]. Українські війська здійснили вдалий контрнаступ, але 12 квітня місто знову опиняється під окупацією.  Наприкінці квітня 1920 року відбувся Рейд на Житомир. У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами області пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань місто надовго окуповане більшовиками. Період комуністичного тероруГолодоморМісто постраждало внаслідок голодомору 1932—1933. У 2008 році Національний музей Голодомору-геноциду видав Національну книгу пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир[23]. Книга має 1116 сторінок, і складається з трьох розділів. Витяг з Книги пам'яті жертв голодомору:[24] За архівними документами, у 1932—1933 рр. загинуло 8015 осіб, наразі встановлено імена 7418 осіб та 597 невідомих. Місто Житомир у 1932—1933 роках входило до складу Київської області. За архівними документами, у 1932—1933 рр. загинуло 8015 осіб, на сьогодні встановлено імена 7418 осіб та 597 невідомих. Мартиролог укладений на підставі Книг реєстрації актів про смерть у м. Житомирі, які зберігаються в Державному архіві Житомирської області (ДАЖО. — Ф. Р — 5069, оп. 4, спр. 281*287, 293*303). В основному голод зачепив довколишні села, але й у самому місті зареєстровані факти голодної смерті, масових хвороб та психозів, викликаних тривалим голодуванням. Крім того, до складу сучасного Житомира увійшли села та хутори, які були повністю або частково знищені голодомором: с. Смоківка, с. Соколова Гора, с. Шляхта, с. Крошня Українська, с. Смолянка Друга, с. Крошня Чеська, с. Нова Крошня, а також хутори Видумка, Киналевського, Хінчанка Друга, Хранівка, Хінчанка Перша, Церковщина, Шевченка (два однойменні хутори), Богунія, Виговського, Стара Рудня. Всі ці населені пункти на сьогодні не існують, а населення, яке пережило геноцид, частково інтегрувалося у міську громаду Житомира. Друга світова війна У роки Другої світової війни, 22 червня 1941 року в перші години наступу німецьких військ на СРСР місто було піддано бомбардуванню гітлерівської авіації. У наступні два-три дні більше трьох тисяч жителів було примусово мобілізовано до лав Червоної армії. 9 липня німці увійшли в Житомир. Війська 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова неодноразово переходили в контрнаступ, створюючи загрозу основним силам німецької групи армій «Південь» і затримуючи наступ на Київ. 20 жовтня 1941 року Житомир став адміністративним центром однойменної генеральної округи. Особливі частини СС і гестапівські служби кидали військовополонених у стаціонарний табір смерті, замаскований під лазарет, де щодня гинуло близько 400 чоловік. Активні бойові дії на початку 1942 року вели біля двадцятьох підпільних радянських груп. Пізніше підпільні організації діяли разом із загонами партизанських з'єднань С. Ф. Маликова й О. М. Сабурова. 12 листопада 1943 року частини 23-го стрілецького корпусу і з'єднання 1-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням генералів М. О. Чувакова і В. К. Баранова захопили Житомир. Але німці не хотіли позбутися важливого вузла комунікацій і, підтягнувши свіжі сили, перейшли у наступ. Після жорстоких боїв радянські війська залишили місто. Вирішальна битва на Житомирському напрямку почалася в грудні 1943 року, коли після 50-хвилинного артилерійського обстрілу і бомбардування з повітря війська 1-го Українського фронту прорвалися крізь ворожу оборону, розширили прорив до 300 км по лінії фронту і 200 км у глибину, захопивши Радомишль, Брусилів, Коростишів. Післявоєнний періодВпродовж 1957—1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них — льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, «Промавтоматика», «Електровимірювач», металоконструкцій, загороджувальних конструкцій, Житомирський м'ясокомбінат, завод лабораторного скла, паперова фабрика (яка випустила перші кілограми паперу в червні 1962 року) тощо. Чисельність зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968—1976 р. зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідницькі, проєктно-конструкторські організації, розвивалися установи культури, спорту, туризму[25]. У незалежній УкраїніЗ 24 серпня 1991 року Житомир є обласним центром незалежної України. До середини 1990-х років в місті діяв Соколівський гранітний кар'єр, але надалі його було закрито та затоплено. З 1992 року Житомир є центом єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату, а з 2018 — Помісної Православної Церкви України (кафедральний храм — Михайлівський собор). У 2000-х роках побудовані супер- та гіпермаркети (Вопак, Екомаркет, Дастор, Глобал), декілька заправних станцій (OKKO, ANP, WOG тощо). Вулицями Житомира стали курсувати маршрутні таксі. Побудовані розважальні центри (Indigo, DoDo, ФОК, Плаза). Побудовано та будується декілька житлових комплексів. З 2010 по 2015 роки відбудована музична школа на Михайлівській, побудовані декілька спортивних майданчиків з штучним покриттям. У 2016 році проведено археологічні розкопки на Замковій горі[26]. Російсько-українська війнаЗ початком російського вторгнення в Україну з 2022 року Житомир зазнає ракетних обстрілів. 24 лютого, о 5:40 ранку, ракетним ударом було обстріляно військовий аеродром Озерне у передмісті[27]. Російські окупанти застосували ракетні комплекси 9К720 «Іскандер», що розташовані в Білорусі, для удару по цивільному аеропорту Житомир[28][29]. .jpg) 1 березня російські війська вдарили по житловому сектору міста. Було пошкоджено близько 10 житлових будинків на вулиці Шухевича і міська лікарня ім. Павлусенка[30]. На місто було скинуто кілька бомб з жертвами серед цивільного населення. 2 березня окупанти обстріляли Обласний перинатальний центр, також ворог атакував приватний сектор міста[31]. 4 березня російські окупанти завдали ракетного або бомбового удару по 25-й житомирській школі; фактично половину школи було знищено.[32]. 8 березня окупанти нанесли черговий удар, було повністю зруйновано гуртожиток, обстріляно завод Ізоват[33]. У Житомирі та області проживало близько 8000 вимушених переселенців, що покинули свої домівки унаслідок війни. У липні почалося будівництво житла для їх тимчасового проживання.[34] Населення
Найдавніша відома інформація про кількість населення Житомира відноситься до перепису 1545 року з «Литовської метрики», проведеного за наказом великого князя Жигмунта. За матеріалами люстрації населення міста становило 600 осіб. Станом на 1788 рік в Житомирі налічувалось 303 двори[35]. Що приблизно могло складати близько 2600 осіб. За даними першого перепису населення 1897 року в Житомирі мешкало близько 66 000 осіб. Станом на 1 жовтня 2007 року чисельність наявного населення м. Житомира за оцінкою становила 272,2 тис. осіб, у тому числі Богунського району — 153,7 тис. осіб, Корольовського — 118,5 тис. осіб. Упродовж січня-вересня 2007 року чисельність населення обласного центру зменшилась на 2049 осіб. У загальному зменшенні частка природного скорочення склала 10,5 % (216 осіб), а міграційного — 89,5 % (1833 особи). Станом на 1 січня 2022 року населення Житомира становило 261 624 осіб, тут мешкало 22,2 % населення Житомирської області.[36] Національний складДинаміка національного складу населення Житомира за даними переписів:
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[41]:
За опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 94 % населення міста, росіяни — 3 %, інші народності — 3 %.[42] Мовний складРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[43][44]:
Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста[45]. Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 57 % населення міста, російською — 14 %, українською та російською в рівній мірі — 28 %[42]. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 82 % населення міста, російською — 14 %[46]. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 89 % населення міста, російською — 22 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[47]. ЕкономікаОсновна характеристикаЖитомир — важливий економічний та науково-технічний центр регіону. Після розпаду СРСР багато підприємств Житомира опинилися у скрутному економічному стані, без матеріально-сировинної бази, замовлень, умілого керівництва. Цим скористались підприємливі прошарки колишньої партійної еліти, які значну частину майна цих підприємств розграбували, розвалили, вирізали на металобрухт або вивезли до інших країн. Люди, що працювали на великих підприємствах, фактично втратили джерело доходів після декількох років обіцянок та невиплат заборгованості з оплати праці. За допомогою ваучерів, що масово скуповувалися «ділками» за копійки, були приватизовані залишки великих підприємств та почався їх повільний розвиток. Прояви кризи 2008 року в Житомирі почалися проблеми з Промінвестбанком, у якому містилися оборотні кошти майже всіх великих підприємств: їх було «заморожено» та не можливо отримати навіть для сплати податків. Більшість великих підприємств міста не змогли розрахуватися за боргами за сировину та оплату праці. Вижили тільки найсильніші, директори та фінансові менеджери яких залучили додаткове фінансування з інших джерел. Зараз у місті Житомир та на його околицях розташовано близько сотні великих підприємств, в основному легкої, переробної та харчової промисловості. Набагато більше підприємств, які займаються перепродажем (рітейлом). На підприємствах міста виробляються одяг та взуття, медикаменти, м'ясо-молочні вироби, кондитерські вироби, меблі та фурнітура, хлібобулочні вироби, целюлозно-паперова продукція, будівельні матеріали тощо. Незважаючи на кризові явища, будуються нові виробничі потужності та розвиваються вже існуючі, розвалені вщент після розпаду СРСР. У 2022—2023 роках Житомир планував активно розбудовувати екопромисловість та обрав курс на стратегію екологічного міста розраховану до 2030 року. Підприємства
 Транспорт  Житомир — великий транспортний вузол України. Зі станції Житомир відгалужуються лінії у п'яти напрямках на Фастів I, Бердичів, Звягель I, Овруч та Коростишів. Залізницею станція Житомир сполучає з Києвом, Коростенем, Вінницею, Львовом, Полтавою, Харковом. 2011 року проведена електрифікація ділянки Фастів I — Житомир, якою щоденно курсують електропоїзди до Фастова та Києва. У 2016—2020 роках планувалась подальша електрифікація ділянок Житомир — Звягель I і Коростень — Житомир — Бердичів, але її поки відкладено. З 25 травня 2016 року призначався прискорений електропоїзд Житомир — Київ. Відправлення з Житомира щонеділі — о 18:25. Електропоїзд робить єдину зупинку у Фастові. Зворотно з Києва о 18:02 щоп'ятниці (зупинки на станціях Вишневе, Боярка, Мотовилівка, Фастів). Також пасажирське сполучення з Києвом здійснюється електропоїздами Житомир — Фастів I — Київ, нічним швидким поїздом № 113/114 сполученням Харків — Львів. З 9 грудня 2018 року і до повномасштабного російського вторгнення в Україну) курсував через Житомир нічний швидкий поїзд сполученням Львів — Бахмут. З 31 березня 2019 року призначався щоденний нічний швидкий поїзд сполученням Житомир — Одеса[48]. На всіх напрямках, крім Коростишівського, налагоджене регулярне пасажирське сполучення. До станції Коростишів поїзди курсують лише влітку по днях тижня. Місто розташоване на важливому історичному шляху з Києва на захід — Берестя (нині це автошлях європейського значення Кале — Ріддер). Через місто пролягають автошляхи Мінськ — Ізмаїл, а також регіональні автошляхи — на Хмельницький, Сквиру. У місті діє три автостанції. 15 мостів і транспортних розв'язок споруджено на річках міста та автомагістралях, на 30-кілометровій окружній дорозі навколо Житомира. Ще 1899 року — одним із перших в Україні — в Житомирі розпочався рух трамваю, з 1962 року — тролейбусів. У часи панування думки про те, ніби трамвай — поганий вид транспорту, кількість трамвайних маршрутів поступово зменшилася до одного. Кількість тролейбусних маршрутів на початку 2008 року сягала 19, але, згідно з рішенням міськвиконкому від 27 березня 2008 року, тролейбусні маршрути було оптимізовано і їх кількість зменшилася до 11 (включаючи версії, позначені однаковими числами, але з різними додатковими буквами). Щороку в місті трамваї та тролейбуси перевозять майже 40 млн пасажирів. Довжина маршрутів електротранспорту сягає 125 км. З 1939 року у місті функціонував аеродром Смоківка, проте 24 листопада 2011 року Державіаслужба виключила його з реєстру цивільних аеродромів країни. 30 грудня 2015 року сертифікат був поновлений, тож Міжнародний аеропорт «Житомир» набув можливість приймати літаки та здійснювати авіаперевезення[49] (з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну аеропорт тимчасово не діє, як і всі аеропорти України). З 2 липня по 30 серпня 2021 року призначався пасажирський поїзд сполученням Житомир — Одеса, який курсував з періодичністю через день[50] Охорона здоров'яМедичні заклади: Медична допомога жителям надається в:
Кадрове забезпечення: забезпеченість штатними посадами закладів охорони здоров'я м. Житомира в показниках на 10 тис. населення становить 164 і знаходиться на рівні середнього показника по районах та містах (170). Показник забезпеченості лікарями 39,0 (середній показник серед міст 37,5); середніми медпрацівниками відповідно 68 і 69,3. Забезпеченість ліжками на 10 тис. населення по місту Житомиру 39,8 / середній показник по містах — 45,3. На даний час у місті сімейна медицина представлена 96 сімейними лікарями, які працюють: у поліклініці лікарів загальної практики (ЦМЛ № 2), у філії лікарів загальної практики з обслуговування дитячого населення поліклініки № 3 Богунського району (ЦДМЛ), у відділеннях сімейної медицини поліклінік (ЦМЛ № 1 та ЦМЛ № 2) та обласному медичному центрі. СпортСтадіони  У Житомирі налічується кілька великих стадіонів: Центральний стадіон «Полісся», «Спартак», «Колос» (Житомирський Агротехнічний коледж). Також багато футбольних полів та спортивних майданчиків.[51] Перелік дитячо-юнацьких спортивних шкіл:[52]
ОсвітаВищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитаціїДержавні за формою власності
Приватні
Коледжі та технікуми
Заклади загальної середньої освіти[53]
Заклади професійно-технічної освіти
Деякі інші навчальні заклади
Спеціалізовані мистецькі навчальні заклади
Дошкільні навчальні закладиЖитомирський дитячий навчальний заклад № 63, дитячий ясла-садок № 54, центри розвитку дитини № 53, 55, 68, 69, навчально-виховні комплекси № 65, 22, 11, 34, 38, спеціальний центр розвитку дитини санаторного типу № 41, навчально-виховний комплекс спеціального типу № 59, дошкільні навчальні заклади № 3, 6, 10, 15, 17, 21, 26, 27, 29, 30, 32, 33, 35, 37, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 49, 51, 52, 56, 57, 61, 66, 70, 71, 73. Позашкільна освіта
КультураЖитомир — значний культурний центр країни, тут працюють численні культурні заклади — 2 державні театри і філармонія, понад 10 музеїв, клуби, бібліотеки, планетарій тощо.  Театри і музикаЖитомир має давні театральні традиції. Ще наприкінці XVIII століття громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво приміщення для стаціонарного театру. Місто стало одним із небагатьох, у яких уже на початку XIX століття існували театри, — вже 1809 року в Житомирі було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея. У 1858 році було збудовано перший кам'яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут міститься обласна державна філармонія). Це приміщення, зокрема, пам'ятає знаменитих акторів Марка Кропивницького, Марії Заньковецьку, Віри Комісаржевську, Айри Олдріджа, Поліни Віардо-Гарсіа, яку тут слухав видатний письменник Іван Тургенєв. Значною подією в долі театру було спорудження для нього у 1966 році нової типової архітектурної споруди з великим залом для глядачів на 943 місця та малим на 70 місць, фоє площею 550 м2, репетиційними залами, гримувальними кімнатами, службовими кабінетами, виробничими цехами.  _P1160580.jpg) Нині в місті працюють:
З 1973 року в місті працює Житомирський академічний ансамбль танцю «Сонечко»[55]. Житомир також пов'язаний із життям і творчістю багатьох відомих музикантів. Тут народилися Борис Лятошинський і Святослав Ріхтер; серед випускників Житомирського музичного училища — Олександр Білаш, Зоя Гайдай, Ольга Микитенко; в цьому місті працювали композитори Юліуш Зарембський, Михайло Скорульський, Віктор Косенко, Всеволод Задерацький, Олександр Стецюк. МузеїЖитомир — мала батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів. З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів української науки та культури. Тут діють такі музеї:
Бібліотеки
Архітектура: пам'ятки та пам'ятникиУ місті на обліку перебувають 74 пам'ятки історії, 24 пам'ятки археології, та 15 пам'яток монументального мистецтва (з яких одна — національного значення)[57] Пам'яток архітектури та містобудування державного значення — 10[58], місцевого значення — 72[59]. Пам'ятки історико-культурного і релігійного значення у місті Житомирі включають:
та ін.
У 1996 році на Богунії був споруджений Меморіал «Жертвам фашизму», скульптор Йосип Табачник (пам'ятне місце розташування богунського концентраційного табору військовополонених). У місті встановлені пам'ятники та меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженку, Борису Тену, Володимиру Короленку, Сергію Корольову, Віктору Косенку, Івану Огієнку, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, В'ячеславу Чорноволу, Валентину Грабовському, Юрію Гудзю, Ярославу Домбровському, Миколі Сціборському, Сергієві Бабичу та багатьом іншим видатним постатям. Храми містаПравославна церква України
Українська православна церква (Московський патріархат)
Римо-католицька церква в Україні.jpg)
Українська греко-католицька церква
Релігійні організації євангельських християн-баптистів
Засоби масової інформаціїГазети
Телеканали
FM-радіостанції
УКХ-радіостанції
Відомі особи
Проживали
Галерея
Див. також Вікіцитати містять висловлювання на тему: Житомир
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
.JPG)
.JPG)
_cerkva_Zhytomyr_2008.jpg)
![Лютеранська кірха (1896)]]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D1%96%D1%80%D1%85%D0%B0,.JPG)
