Жовчний міхур

Жовчний міхур
Жовчний міхур
Деталі
Система	Травна система
Артерія	a. cystica
Вена	v. cystica
Нерв	Блукаючий нерв[1]
Ідентифікатори
Латина	Vesica biliaris, vesica fellea
MeSH	D005704
TA98	A05.8.02.001
TA2	3081
FMA	7202
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Жо́вчний міху́р^{[джерело?]} (ЖМ, лат. vesica biliaris) — це тонкостінний орган травної системи, що є резервуаром жовчі, яка надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках, і виробляється печінкою (вихід жовчі з печінки у цей час заблокований завдяки скороченню м'яза замикача спільної жовчної протоки). Жовчний міхур має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки — 3-5 см і вміщає 40-70 мл жовчі.

Розрізняють:

• дно ЖМ — найбільш розширена, потовщена, заокруглена частина, спрямована вперед, до нижнього краю печінки, вона дещо висувається з-під цього краю
• тіло ЖМ — має циліндричну форму
• шийка ЖМ — вузька частина міхура, яка поступово переходить в міхурову протоку, яка йде вниз між шарами очеревини, що утворюють печінково-дванадцятипалокишкову зв'язку і, злившись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку, яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки. Вона оточена м'язом-замикачем спільної жовчної протоки, або м'язом Окснера

Під час травлення жовч під певним тиском міхура, що скорочується, витікає з ЖМ по міхуровій протоці у дванадцятипалу кишку. Хірурги виділяють чотири відділи спільної жовчної протоки:

• перший розташований у товщі дванадцятипалокишкової зв'язки над дванадцятипалою кишкою
• другий проходить позаду від верхньої частини дванадцятипалої кишки
• третій проходить через паренхіму головки підшлункової залози
• четвертий розміщений у межах присередньої стінки низхідної частини дванадцятипалої кишки в товщі поздовжньої складки дванадцятипалої кишки і відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки

Після злиття спільної жовчної протоки з протокою підшлункової залози утворюються розширення — печінково-підшлункова ампула, оточена м'язом — замикачем ампули, який ще називають сфінктером Одді.

Стінка ЖМ побудована з:

• слизової оболонки — утворює численні складки і крипти. При розтягненні міхура поверхня його слизової оболонки згладжується. Одношаровий призматичний епітелій з облямівкою, який вкриває слизову оболонку, представлений високими призматичними епітеліоцитами з облямівкою, келихоподібними клітинами та базальними холангіоцитами. У власній пластинці слизової оболонки в ділянці шийки міхура залягають кінцеві секреторні відділи альвеолярно-трубчастих залоз. Епітелій слизової оболонки всмоктує воду та інші речовини жовчі, тому міхурова жовч має густішу консистенцію та темніший колір порівняно з тією, що надходить безпосередньо з печінки
• м'язової оболонки, що складається із пучків гладеньких міоцитів, які розташовані у вигляді мережі з переважно циркулярною орієнтацією. У ділянці шийки міхура м'язові елементи утворюють сфінктер
• адвентиційної оболонки, що побудована зі щільної волокнистої сполучної тканини, в якій міститься багато товстих еластичних волокон. Вона вкриває ЖМ у місці прикріплення його до печінки. зі сторони черевної порожнини ЖМ вкритий серозною оболонкою

• Сечовий міхур

• Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с. ISBN 978-966-351-128-3 (С.?)
• Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. ISBN 5-311-01342-7 (С.?)