З'єднання деталей

З'є́днання дета́лей — спряження при складанні частин виробу чи заготовок, обумовлене заданими конструкторською документацією їхнім відносним положенням і видом зв'язку між ними, який позбавляє ці частини певного числа ступенів вільності^[1]

Утворення з'єднань складових виробу називається складанням^[2].

У машинобудуванні характер з'єднання вставлених одна в одну деталей, визначений різницею їх розмірів до складання називається посадкою^[3]

Посадки за характером з'єднання деталей діляться на 3 групи (ДСТУ ISO 286-1-2002^[4]):

• Посадки з (гарантованим) зазором;
• Перехідні посадки;
• Посадки з (гарантованим) натягом.

З'єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Рухомі з'єднання допускають певну кількість ступенів свободи з'єднуваних деталей. Нерухомі з'єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: розбірні і нерозбірні. Розбірні з'єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з'єднуються. Нерозбірні з'єднання розібрати без їх пошкодження неможливо.

Рухоме з'єднання, це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступенів свободи. До рухомих з'єднань належать:

• шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху;
• гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий;
• підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс;
• з'єднання у напрямних для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (напрямні супортів металорізальних верстатів);

та інші з'єднання, у яких відносний рух деталей обумовлений конструкцією механізму. Рухоме з'єднання двох деталей називають кінематичною парою.

Нерухомі з'єднання деталей машин необхідні для розчленування машини на складальні одиниці і окремі деталі, спрощення технологічних процесів виготовлення та складання машин, забезпечення ремонту, відновлення та заміни деталей, для транспортування машин і вузлів, їх монтажу, установки і т. ін.

Розбірними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з‘єднуваних елементів. До таких з'єднань належать:

• різьбові;
• клемові
• клинові;
• штифтові;
• шпонкові;
• шлицьові (зубчасті).
• Сухарне з'єднання

Нерозбірними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з'єднуваних елементів. До них належать:

• заклепкові;
• зварні;
• клейові;
• паяні;
• пресові (з'єднання з натягом).

Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.

Відповідно до покладених на них функцій з'єднання поділяються на:

• силові з'єднання, котрі повинні по можливості задовольняти умові рівноміцності з елементами, що з'єднуються;
• герметичні з'єднання — з'єднання елементів місткостей і трубопроводів, що містять рідини і гази, повинні задовольняти умовам щільності (герметичності);
• точні з'єднання, коли для забезпечення високої точності з'єднань під навантаженням, вони повинні задовольняти умовам механічної жорсткості.

• Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин : підручник. — Львів : Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
• Корець М. С. Основи машинознавства : навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144   с.
• Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин : підручник. — Вид. 2-ге .-К. : Кондор, 2004. -584 с. — ISBN 966-7982-22-X.
• Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.