|
Замкова гора (Львів)
За́мкова гора́ (Княжа гора, гора «Високий Замок») — один з пагорбів у місті Львові, найвища точка міста — 413 м над рівнем моря[1]. За австрійських часів її називали Пісковою горою, а після відвідин у 1851 році цісарем — горою Франца Йосифа. На вершині розташований оглядовий майданчик, до якого веде спіральна пішохідна доріжка. Майданчик та доріжка освітлюються в темну пору доби. Історія За версією Івана Крип'якевича (опублікована у 1930-х), яку підтверджує панорама Гоґенберґа, стара Замкова гора — найвища з гір (пагорбів) Львова до початку робіт із заліснення схилів пагорбів, створення парку «Високий Замок» у 1830-х роках. У давні часи в цій місцевості відома назва «Будельниця», що могла позначати муроване укріплення княжих часів — оборонну вежу — «стовп», або ж княжий палац. У період готичного Львова ця назва трансформувалася у «Бідель». 1870 року під час розкопок було виявлено верству вугілля, попелу, під нею залишки дубових підвалин — ймовірно, залишок укріплень княжих часів; також черепи, крем'яні вістря, посуд з недопаленими кістками. Підвалини не досліджувалися, вони пропали безслідно. Під час розкопок, проведених у 1950-х роках Олексієм Ратичем, виявлено основу круглої вежі, яку датують межею XII—XIII століть, себто періодом правління галицько-волинського князя Романа Мстиславича. Ймовірно, це була південно-західна вежа дерев'яної фортеці, що мала дві муровані вежі. З історичних джерел відомо, що перша фортеця виникла на Замковій горі за часів галицько-волинського князя Лева Даниловича — Високий замок (на відміну від Низького замку на березі річки Полтви). За наказом польського короля Казимира III Високий замок вибудували з каменю. У 1648 році гору і замок здобули козацькі загони під проводом Максима Кривоноса. Під час штурму Львова шведським військом короля Карла XII замок уже ніхто не боронив і впродовж XVIII століття він поступово перетворився на руїну, камінь з яких у XIX столітті використовували для будівництва кам'яниць та мощення вулиць. Прихильники краси міста у 1835—1839 роках обсадили гору деревами, кущами. У 1845 році на терасі, яка з'явилася після засипання яру (з боку Княжої гори) між Замковою та Княжою, збудували кав'ярню. За австрійських часів пагорб називали Пісковою горою (нім. Sandberg), а після того, як тут побував у 1851 році цісар — горою Франца Йосифа. Цісар побував тут і в 1855 році (увечері), коли також оглядав ілюмінацію на його честь.  З 1869 року на горі почали насипати копець Люблінської унії. Його висота, за різними джерелами, коливається в межах 410—413 метрів над рівнем моря, а над підніжжям гори копець височіє (з боку Підзамчого) на 150—160 метрів. У парку «Високий Замок» близько півстоліття тому встановили пам'ятний камінь із написом:
З нагоди 350-річчя цієї події були наміри використати цей пам'ятний знак як постамент для спорудження пам'ятника Максимові Кривоносу. Однак не знайшлося коштів для реалізації цього проєкту.  У 1883 році на нижній терасі гори з боку Папарівки було встановлено пам'ятний камінь на честь перемоги війська під проводом короля Яна III Собеського над татарським військом у 1675 році. Нині на цій занедбаній пам'ятці можна прочитати лише фрагменти напису польською мовою, повний текст якого був таким:
За радянських часів Високий Замок пробували називати Княжою горою. Донедавна під копцем Люблінської унії стояла фігура лева Лоренцовича, що був пожертвуваний родиною Лоренцовичів і прикрашав стару львівську ратушу. Тепер скульптуру забрали до Львівського історичного музею, де її мають відреставрувати. Див. такожПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
