Заставка
Заста́вка — прикраса, колись зроблена рукою, тепер друкарським способом за допомогою кліше, яка відокремлювала та прикрашала початок книги, чи окремого розділу книги, переважно вгорі сторінки[1]. Особливо заставки вживано по всіх виданнях XVI–XVIII ст. Роль такої окраси в книжці — приваблення читача, пробудження емоцій й полегшення сприйняття тексту, доповнення його. Відповідними до цього значення мусили бути і форма заставки, композиція, малюнок, а також місце для неї, розмір[2]. У ранніх друках застави мали рослинний орнамент. Згодом їх композицію стали доповнювати багатофігурними елементами, сюжетами з навколишньої дійсності та сюжетами на біблійну тематику. Заставка в орнаментації української книжкиРанні друки мали рослинний орнамент. В ньому зустрічалися зображення гнучких стеблин, широкого листя та пишних квітів. Подібні елемент заповнювали заставку з самого початку друкарства в Україні та до XVIII ст[2]. У першодруках на кожній сторінці широкі листя, пишні квітки, гранати, важкі соковиті виноградні ґрона в композиції. В книгах більш пізнього часу меншають розміри листів та акантів. Рослинні елементи набувають строгости в стилізації. Згодом в книжках робляться складні, а іноді прикрашені, узірчасті. Між гілками та листям можна побачити картуші з постатями, або з погруддям святого, а ще далі й ціла біблійна, головним чином, новозавітня сцена. За нею йдуть декілька таких композицій, що перед ними рослини відходять на задній план, а ще далі — й зовсім зникають, поступаючись майже виключно таким біблійним сценам[2]. Таким чином уже наприкінці XVII ст. сюжетна й фігурна композиція в заставках має своє велике місце, рослинний орнамент доповнює її[2]. В пізніших виданнях, з кінця XVII ст., не зважаючи на розвиток та розквіт книжного мистецтва, майже не трапляється бачити в заставках нових мотивів. Певний комплекс їх, зафіксований в першій половині XVII ст., залишається і надалі[2]. Примітки
Див. такожПосилання
|